Система разведсообщества:

• Бюро розвідки (Ехтесаб)

Міністерство оборони

• Директорат міжвідомчої розвідки (ІСИ)

Армія

• Військова розвідка (МІ)
• Група спеціальних служб (ССЖ)
• Генерал-Інспектор Пакистану (Сі Джі Пі)

Міністерство внутрішніх справ

• Влада федеральних розслідувань (ФІА)
• Дивізіон контролю за наркотиками

Президент Мушарраф (зліва) міняє зірки на погонах колишнього глави ІСИ Ехсан-уль-хака (у центрі), призначеного головою Об'єднаного комітету начальників штабів / AFP /

4 жовтня 2004 року Презідентпакистана генерал Первез Мушарраф призначив нового генерального діректорадіректората міжвідомчої розвідки ІСИ. Їм став генерал-лейтенант Ашвак Киани,до цього - командувач корпусом в Равалпінді. А екс-глава ІСИ генерал-лейтенантехсан-уль-хак отримав на погони четвертую зірку і пост председателяоб'едіненного комітету начальників штабів (він змінив Мухаммада Азіз Хана).

Окрім того,экс-командующий корпусом Карачі генерал-лейтенант Ехсан Салім Хаят сталзаместітелем Мушаррафа по командуванню армією. Сім генерал-майорів получилізванія генерал-лейтенантів. Отримавши третю зірку на погони, Імтіяз Хуссейностался командувачем армією по озброєннях і постачанні, а новыйгенерал-лейтенант Васим Ашраф призначений на посаду генерал-ад'ютанта.

П'ять нових генерал-лейтенантовсменілі командувачів найважливішими корпусами. Корпус в Равалпінді возглавітсалахудін Сатті, карачинській корпус - Саєд Атхар Алі, другою ударний корпусмультана, - Мухаммад Афзаль Музаффар, корпус в Кветте - Хамід Рабнаваз, а вгуджранвала - Мухаммад Сабір. очолив військову розвідку. Місцеві наблюдателіотмечают, що Мушарраф відправив до відставки два що останніх залишалися в арміївисших керівників, що привели його до влади під час безкровного воєнногопереворота в жовтні 1999 року, - генерал-лейтенантів Мухаммада Азіз Хана імухаммада Юсуф Хана. / TheAssociated Press, ІТАР-ТАРС Планета /

Історія

В кінці XI століття, в самий разгарпервого Хрестового походу, в надійно захищеною горами Курдістана крепостіаламут з'явилася таємнича секта вбивць, іменованих ассасинамі. Керував еюлегендарний Хасан Ас-сабах, або, як називали його сучасники, "старецгори". Йому вдалося створити щонайпотужнішу організацію, що поставляла у всеконци середньовічного миру найманих вбивць, а також контролюючу важнейшиепуті транзитної торгівлі, зокрема наркотиками і рабинями. Дев'ять столетійспустя, в 80-х роках XX століття, хвиля нового хрестового походу - цього разу Сшапротів СРСР - винесла на берег історії нового монстра, відомого підабревіатурою ISI.
За цією назвою ховається пакистанська Міжвідомча розвідка (ІСИ). Ця організацияразвернула свою діяльність на величезному просторі - від Північної Африки ДоЮго-східної Азії. У її практиці весь арсенал ассасинов: політічеськієубійства, змови, організація повстань, торгівля наркотиками і т.д. До єєдостіженіям можна віднести створення і підтримку рухів афганських моджахедів італібов, керівництво війною в Кашмірі, а також сприяння втаджікистане, що діє, і на Північному Кавказі ісламським екстремістам.

.

Індійський "бумеранг"

В кінці лютого до Ісламабаду, другого рази за декілька місяців, прієхалшеф ЦРУ Джордж Тенет. Головною метою візиту були переговори з презідентомпакистана Первезом Мушаррафом і керівником Міжвідомчої розвідки (ISI) Ехсаном уль-хаком. За відомостями інформованого арабського джерела, тамобсуждался питання взаємин пакистанської розвідки "з разлічнимірелігиознимі силами в регіоні в світлі ситуації, що змінилася". При етомтенет розкритикував "самодіяльність" ISI, перерахувавши ряд последніхопераций цієї спецслужби, не узгоджених Ісламабадом з США.
На думку Тенета, в умовах активізації політики США в Центральній Азії і Закавказзі один ізглавних регіональних партнерів Вашингтона не має права компрометувати себяї Білий дім "такими необдуманими і невчасними діями".

.

Зокрема, йдеться про хорошоспланірованной провокацію по дестабілізації обстановки в западноїндійськом штатегуджарат. Вона була проведена 27 лютого у вигляді теракту в пасажирському потягу, врезультате чого згоріли 58 індусів. Її підготовкою займався старий соратник презідентамушаррафа - генерал-лейтенант Мохаммад Азіз Хан, а виконавцями виступалінеськолько агентів "Відділу північних операцій" ISI ізекстремістськой організації "Хезб-и-Харакат-и-джихад".

Все було продумано до найдрібніших деталей, навіть день проведеніяоперациі. Саме 27 лютого голова тимчасової адміністрації Афганістану Хамідкарзай проводив в Делі переговори з питань двосторонньої співпраці, втом числі у формуванні силових структур нового кабульського режиму.

Проте індійські спецслужби досить швидко затримали одного ізісполнітелей цієї акції. Потім співробітники місцевої контррозвідки провели целуюсерію операцій, направлених проти агентурної мережі ISI в західних исеверо-західних районах країни. Було затримано багато агентів пакистанської разведкисреді радикального ісламізму (наприклад, польовий командир террорістічеськойгруппіровки "Техрік уль-моджахеддін" Абед аль-газалі), а такженеськолько її штатних співробітників, зокрема Гуль Зарин і Султан Махмуд,работавшие під дипломатичним прикриттям в Делі. Арешти і публічні прізнаніяпакистанськіх агентів дозволили офіційно звинуватити Ісламабад в поддержкетеррорізма.
Індуси провели арешти спеціально на тлі лютневого візітамушаррафа до Вашингтона і Тенета - до Ісламабаду, щоб подвігнуть США воздействоватьна свого союзника по "антитерористичній операції". Фактічеськіделі спробував "допомогти" Мушаррафу в реалізації самої громкойполітічеськой акції Пакистану за останній час - кадровою і структурнойреформи ISI.

.

Вдала фальсифікація

Днями найбільші газети США і Європи повідомили про масових увольненіяхсотрудников ISI, закритті декілька її відділів і, можливо, навіть всій етойспецслужби. На думку західних коментаторів, зміни в пакистанській разведкесталі наслідком принципового рішення Мушаррафа про розрив будь-яких зв'язків сисламістамі і підтримці Вашингтона в боротьбі з тероризмом. Таким чином, американські ЗМІ сприяли формуванню образу пакистанського презідентакак "ліберального і прозахідного" лідера.

В середині лютого в структурі ISIдействительно відбулися певні зміни, проте причини їх мали гораздоболєє глибокий характер. Перш за все це пов'язано із загальною зміною ситуації врегионе, особливо в Афганістані і центральноазіатських державах колишнього СРСР. З середини 90-х ISI спиралася тут головним чином на ваххабітов з пуштунськіхплемен, а також на блок регіональних і міжнародних організацій(возгаавляємий "Аль-кайдой") ісламізму і їх пакистанських союзників (особенно"Джамиат Улема-и-іслам" і "Джамаат-і-ісламі"). Однакосейчас така стратегія сильно застаріла.
У останні полгода не толькопоменялась ситуація в Афганістані, де виросла роль північних народів країни(таджиків, хазарейцев і інших), а також Росії і Ірану. Найбільш существеннимфактором став для ISI перегляд регіональної політики головних стратегичеськіхпартнеров Ісламабаду - США і Саудівської Аравії. Кадрові перестановки в ISIкасались середньої офіцерської ланки і в основному були пов'язані з роботою ISI насеверном Кавказі, в Центральній Азії і північній частині Афганістану. Інформація оніх трималася Ісламабадом в строгому секреті.
Кадрові перестановки, проведенниєв Міжвідомчій розвідці на початку жовтня, навпаки, широко освещалісьзападнимі ЗМІ з відповідним "пропагандистським" забезпеченням.

.

Тогда Мушарраф змістив з своєї посади шефа ISI Махмуда Ахмада,возглавлявшего розвідку з осені 1999 року. До речі, три роки тому у времяоктябрьського перевороту він, командуючи 111-ою бригадою, керував арестомсмещенного прем'єра, а потім як креатура того ж Мушаррафа заменілставленника Наваза Шаріфа - генерал-лейтенант Зія Уд-Діна - на постуруководітеля ISI.

Примітно, що одним з останніх завдань Махмуда Ахмада був візітв США рівно за тиждень до терактів 11 вересня. Там він провів переговори спредставітелямі керівництва ЦРУ, Пентагону і держдепартаменту. Після повернення ізвашингтона глава ISI відразу ж попрямував до Кандагар разом з вже упомянутиммохаммадом Азіз Ханом і послом Саудівської Аравії в Ісламабаді Алі аль-ассирі.

Вже після його зсуву індійські спецслужби розповсюдили інформацію, що Махмуд Ахмад був причетний до фінансування виконавців терактів в Сшачерез ISI, що займалася, організацію ісламізму "Харакатуль-моджахеддін".

В американській пресі було оголошено, що саме "із-за зв'язків сисламськімі фанатиками" він і був замінений пуштунськім генерал-лейтенантомехсаном уль-хаком, "відомим помірними поглядами". До своєгоназначенія він командував армійським корпусом в Пешаваре, де укріпив свої связісо багатьма релігійними і племінними лідерами Північно-західної погранічнойпровінциі. Окрім цього, Ехсан уль-хак особисто знайомий практично зі всіма висшиміофіцерамі вітчизняних і саудівських силових структур. У минулому новий шеф ISIтакже посідав посаду керівника військової розвідки, де встановив тесниєотношенія з багатьма високопоставленими представниками спецслужб США.

Одночасно із зміною керівництва Міжвідомчої розвідки був смещенсо своєї посади перший заступник начальника штабу армії генерал-лейтенантмохаммад Азіз Хан. До приходу до влади Наваза Шаріфа в 1997 році він являлсязаместітелем шефа ISI, а потім був переведений Мушаррафом в генштаб армії, вглавноє управління військової розвідки.
З середини 90-х і до минулої осені внезавісимості від своєї офіційної посади Азіз Хан курирував работукоордінационного центру (у структурі "Відділу північних операцій" ISI),ответственного за зв'язки розвідки і армії з терористичними організаціями, що входять до складу так званої "Ісламської армії" ("Аль-Кайда","Харакат уль-моджахеддін", "Лашкар-і Тойба","Аль-Бадр" "Джаїш Мохаммад"). Діючи з своейштаб-квартири в Лахоре, Азіз Хан відповідав також за співпрацю з талібами вобласті наркоторгівлі.

.

В жовтні минулого року Мохаммад Азіз Хан був призначений Мушаррафом надолжность керівника Комітету начальників штабів армії. Проте, по нашимданним, Азіз Хан як і раніше має відношення до "Відділу севернихопераций".

За даними західної преси, саме цей відділ ISI, відповідальний за афганськоєі кашмірське напрями, скоротили більше всього в минулому лютому. Реформамежведомственной розвідки торкнулася близько 40% персоналу. Повідомлялося, що билполностью закритий підвідділ, що спеціалізувався більше 30 років наразведивательной і диверсійно-підривній діяльності в Афганістані. Тепер жедвіжімий благими намірами по відношенню до нового кабульському режиму, Мушаррафякоби розігнав всіх його найдосвідченіших співробітників, відмовившись також від созданнойімі за роки роботи агентурної мережі...

На самій же справі багато "звільнених" з ISI винні були уйтіна пенсію. Правда, деяких співробітників усунули від служби по прічинеблізких відносин з організаціями ісламізму, які, спираючись на поддержкуїз-за рубежу, проводять політику, направлену проти режиму Мушаррафа. Однакоето скоріше внутрішні інтриги, чим боротьба з екстремізмом. Більшість жеработников "Відділу північних операцій" були просто переведені в составвоєнной розвідки (зокрема вже згадуване головне управління при генштабеармії) і контррозвідки.

При цьому Мушарраф і його бліжайшєєокруженіє зовсім не збираються згортати діяльність своїх спецслужб ні вкашміре, ні в Афганістані. Навпаки, Ісламабад вирішив активізувати роботу ветіх напрямах, тільки вже в іншому облічий. Як і раніше, будутіспользоваться міжнародні і регіональні структури ісламізму.

Хроніка

24 лютого 2001 року Пакистанськієспецслужби заявили про арешт напередодні чотирьох терористів, нібито, працюючих наїндію. Про це, як передав кореспондент РІА "Новини", сообщилоагентство "Ен-ен-ай".

"Ен-ен-ай" стверджує, що керівник "особливої бойової групи" якийсь Абід Хуссейн ужепрізнался, що не тільки передавав разведінформацию для індійської розвідки, ної провів з своїми спільниками по прямій вказівці Діли ряд вибухів в разлічнихгородах Пакистану. За це їм щедро платили і після кожної акції переправляли наїндійськую теріторію, мовиться в повідомленні.

Терористи, по їх визнаннях, планували взривипассажірськіх потягів, а також на автобусних зупинках, повідомляє пакистанськоєагентство. У жовтні минулого року сили безпеки Пакистану знешкоджували 17индийских агентів, двоє з яких були засуджені специальнимантітеррорістічеськім судом країни на страту.

Джерело: agentura.ru

Структура:

• Об'єднаний розвідувальний директорат - The Joint Intelligence Directorate (JID)
• Військова розвідка - G2-Army
• Контррозвідка - Департамент внутрішньої безпеки МВС - Internal Security Department (ISD)
• Крім того, за даними сайту specialoperations.com існує ще 'Security and Intelligence Department (SID)'.

Це украй закритий підрозділ з внешніміразведивательнимі функціями, про існування якого знають лішщь небагато ізвисших чиновників країни. Затверджується, що нинішній президент Сінгапуру С.Р.Натан, в 70-80-х був директором SID.

Посилання:

• Офіційна сторінка Internal Security Department (ISD)
• Офіційна сторінка G2-Army

Емблемавоєнной розвідки G2-Army

В цьому розділі публікуємо присланий нам автором текст Олександра Андрєєва оспецслужбах цієї країни:

Стабільність непріходіт до Сінгапуру сама по собі. Ми незвичайно уразливі. Якщо наш балансстабільності і безпеці порушиться, сумнівно, що ми самі когда-лібовосстановім Сінгапур знову.

<Чи p> Куан Ю, первыйпремьер-міністр Сінгапуру.

Історія спецслужб Сінгапуру беретсвоє почало в 1919 році, коли британськими колоніальними властями в поліциісингапура був створений Особливий відділ (Special Branch). Підрозділ винен був протіводействоватьдеятельності комуністів на острові. У 1931 Особливий відділ провів арешт ідепортацию лідерів Комуністичної партії Малайї (створена в 1930 році).

В 1945 році, після окончаніявторой світової війни, Сінгапур став місцем знаходження штаб-квартири Службибезопасності Малайї. В цей же час сильно зріс вплив комуністів, що контролювали Малайську Народну Антияпонську Армію, японськієвойська, що вигнала, з території Малайї (континентальна частина Малайзії). Коммуністічеськієідєї були сильно популярні серед китайців, що складали велику частину населеніясингапура. Багато хто з них був членами безпосередньо Коммуністічеськойпартії Китаю. Китайці складали керівну ланку Комуністичної партіїмалайі.
Комуністи організовували страйки і створили на базі антіяпонськіхпартізанськіх загонів Корпус захисту робочих, що здійснював повстанську ітеррорістічеськую діяльність. У 1948 році британські власті заборонили КПМ. Впроцессе своєї діяльності КПМ неодноразово йшло на вбивства і замахи наубійство поліцейських і співробітників Особливого відділу.

.

Тоді ж Сінгапур був прізнанотдельной адміністративною одиницею і 23 серпня був утворений Особливий відділ, прямий попередник нинішніх органів безпеки острова.

У той час 90 % особистого составаполіциі Сінгапуру складали малайци. Китайців в поліцію не брали, опасаясьпроникновенія представників тріад. У грудні 1950 року група малайців пріпопустітельстве поліції напала на мирну демонстрацію європейців, в результатечего 18 чоловік було убито і 173 поранений. Для припинення беспорядковпотребовалось втручання британських військ. За одним були арештовані вселідери сінгапурських комуністів, що привело до значного сніженіюактівності КПМ на острові. Британські колоніальні власті реорганізоваліполіцию Сінгапуру, ввівши туди китайців, європейців і індійців для соблюденіяетнічеського балансу.

В жовтні 1956 року, після рядаорганізованних комуністами масових безладів, поліцією були проведені рейдипо школам і профспілкам і масові арешти комуністів. В результаті в 1957 годукпм було вимушене піти на союз з Партією народної дії. Проте вськорекоммуністи були відтіснені від важелів управління. Після перемоги ПНД на выборах1959 роки був прийнятий Закон про внутрішню безпеку (Internal Security Act),который давав поліції надзвичайні повноваження. В результаті сумісної операциіспецслужб Сінгапуру і Малайї було арештовано 111 комуністів. Організація Кпмна острові була знищена.

В 1963 році британці пішли ісингапур став частиною Малайзії. Відповідно сінгапурський Особливий відділ сталподразделенієм малайзійського Особливого відділу. У цьому ж році почалася войнамежду Малайзією і Індонезією із-за територій в північній частині островакалімантан. У червні-липні 1964 року підрозділи індонезійських військ проникли всингапур з метою перервати транспортне і інше повідомлення острова з полуостровоммалакка. Зусиллями сінгапурського Особливого відділу ряд диверсійних груп билліквідірован. Також спецслужби Індонезії могли бути залучені в безлади на расовоїпочве у вересні 1964 року. За твердженням Особливого відділу саме його зусилля недалечіні тоді розгорітися насильству.

Після вересня 1964 годаїндонезія припинила операції проти Сінгапуру. Проте в березні 1965 годавооруженниє Сили Сінгапуру були привернуті до операції проти подразделеніяїндонезійськіх військ, ведучого партизанську війну на півдні півострова малакка.

В 1965 році Сінгапур вийшов ізсостава Федерації Малайзії. Особливий відділ став частиною Міністерства внутренніхдел і оборони. 17 лютого 1966 року він був перетворений в Департаментвнутренней безпеки (Internal Security Department (ISD)). У тому ж році билсоздан Департамент військової розвідки (Department of Military Intelligence(DMI)). DMI структурносостоял з відділу досліджень (Research Branch) і відділу польової безпеки(Field Security Branch). DMIбыл частиною Управління розвідки і безпеки (Security and IntelligenceDivision (SID)), що входила до складу MID.
Незабаром структура DMI була переглянута і створені нові відділи: картографічний відділ, відділ аерофотознімання і відділ зв'язку з іноземними арміями.

.

В 1969 році услід за расовимібунтамі в Малайзії відбулися безлади на расовому грунті в Сінгапурі. ISD заарештувало неськолькокитайцев з Малайзії, що проникли на острів з метою організації безладів.

В 1968-73 роках МалайскийНационально-визвольний фронт (бойова організація КПМ) зрідка совершалтеррорістічеськіє акти в Сінгапурі. У 1974 році ISD заарештував 50 чоловік. З них 23 билоотпущено після допиту, 10 - передано Малайзії за підозрою в тероризмі на єєтерріторії, 17 - узято під варту згідно Закону про внутрішню безпеку.

В січні 1974 року четиретерроріста з Японської Червоної Армії висадили бомбу на нефтеперерабативающемзаводе "Шелл" в Сінгапурі, захопили судно “Laju” і п'ять членів його екіпажа. Заручники були обмінені насотрудников ISD іправітельственних чиновників. Терористи вимагали звільнити їх соратників ізтюрем у ряді країн світу. Незабаром п'ять інших терористів з Японської Краснойармії захопили японське посольство в Кувейті. Вони загрожували убити заручників, якщо їм і їх колегам в Сінгапурі не дадуть можливість вилетіти до Адена(Народно-демократична Республіка Йемен). Японія надала літак, який відвіз терористів до Кувейту. Заручники не постраждали.

В 1973 році DMI був перетворений вдіректорат. 1 вересня 1976 під впливом впливу Запада DMI був перейменований в G2-MINDEF і підпорядкований Генеральному штабу. В1980 і 1982 роках відповідно були створені департаменти військово-повітряної ивоенно-морської розвідок (Air and Naval Intelligence Departments).

В 1982 році два советськіхразведчика були виявлені ISDи видворені з Сінгапуру. Це єдиний відомий успіх сингапурськіхспецслужб на ниві контррозвідки.

В тому ж році кандидат впарламент від Робочої партії Зінул Абіддін Мохаммед Шах були арештовані ISD в зв'язку сраспространенієм підривної літератури, що закликає до скидання уряду. В1983 року Шах був засуджений на два роки в'язниці, помічникам звинувачення пред'явленоне було.

В 1987 році 22 людини билоарестовано у зв'язку з передбачуваною участю в марксистській групі, ставящейцелью скидання уряду і встановлення комуністичного ладу. Група нєїмела назви і організаційної структури. Її членам було пред'явленообвіненія в створенні об'єднання з метою розповсюдження марксистськойлітератури і організації антиурядової діяльності. 21 заарештований из22 був відпущений, пообіцявши утримуватися від політичної діяльності, проте 8из них були знов арештовані в 1988 році, оскільки не виконали своєї обіцянки.

В тому ж році в Міністерствеоборони Сінгапуру був створений Об'єднаний розвідувальний директорат (JointIntelligence Directorate (JID)), що складається з розвідувальних департаментоввсех трьох пологів військ. G2-MINDEF билперєїменован в G2-Army.

26 березня 1991 року четиретерроріста з Пакистанської Народної партії захопили в заручники екіпаж іпассажіров літака рейса SQ-117,летевшего по маршруту Куала-Лумпур-Сингапур-сиднів. Вони вимагали освобожденіяїх соратників з пакистанських в'язниць і безперешкодного прольоту спочатку вавстралію, а потім до Іраку або Лівії. В результаті операциіантітеррорістічеського підрозділи Озброєних Сил Сінгапуру всі террорістибилі убиті. Ніхто із заручників не постраждав.

В 90-і роки пріоритетної задачейуправленія внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ Сингапураявлялось забезпечення інформаційної безпеки (протидія технічеськойразведке) в державних установах і комерційних структурах країни.

Ще однією ланкою обеспеченіянациональной безпеки Сінгапуру є Commercial and Industrial Security Corporation (CISCO). CISCO являєтсякорпорацией, установленою Міністерством внутрішніх справ. Її завдання - створення разлічногорода технічних систем безпеки, використовуваних державними ікоммерчеськімі структурами. CISCOимеетдочерние компанії в Шрі-ланке, Індонезії, Індії, Таїланді і ЮАР.

Джерело: agentura.ru

Прем'єр-міністр:

• Об'єднаний розвідувальний комітет - Joint Intelligence Committee (JIC)
• Відділ досліджень і аналізу - Research and Analysis Wing [RAW]
• Розвідувальне бюро - Intelligence Bureau (IB)

Міністерство оборони

• Об'єднане бюро криптографії
• Армія: Управління військової розвідки, Корпус оборони і безпеки, Спеціальна прикордонна служба, Гвардія національної безпеки, Спеціальне бюро безпеки
• ВВС: Управління військово-повітряної розвідки
• ВМФ : Управління морської розвідки, Берегова охорона

Міністерство держави і внутрішніх справ

• Центральне бюро розслідувань

Департамент внутрішньої безпеки:

• Сили поліції центрального резерву - Central Reserve Police Force (CRPF)
• Сили швидкого реагування - Central Reserve Police Force(CRPF)
• Группаспецзащити - Special Protection Group (SPG)
• Центральна група промислової безпеки - Central Industrial Security Force
• Прикордонні сили безопасності- Border Security Force (BSF)
• Внутрішня гвардія - Home Guards

Головним супротивником Індії був і являєтсядо цих пір Пакистан, тому спецслужбиїндії діють перш за все проти цієї країни.

Витоки

Традиції індійської разведкизакладивалісь в колоніальний період. Перша реальна мережа по сборуразведінформациі з'явилася в британській Індії в 1892-93 рр. Нею керував генерал-майор Чарльзмакгрегор (Major General Charles McGregor). Він посідав посаду квартирмейстера індійської армії іодновременно шефа департаменту розвідки. Поява структури Макгрегора биловизвано яскраво вираженим інтересом Росії до цього регіону. Англійцям було точноїзвестно, що в Санкт-Петербурзі існувало спеціальне разведивательноєбюро, куди стікалася від численних агентів, які працювали віст-індійськой Компанії, на індійській межі і т.п.

На початку 20 століття главнимпротівником спецслужб британської Індії продовжувала залишатися Росія. Послереволюциі 1917 року розвідувальне бюро Індії разом з провінциальнимідепартаментамі кримінального розшуку було зобов'язане здобувати інформацію в отношеніїподривной діяльності, пов'язаній з або організовуваної Коминтерном,"интригами Москви, країн Європи і Афганістану". Про те, наскільки успешнодействовало бюро на цьому напрямі, можна судити на прикладі індійськогореволюционера Манабендра Натх Риючи (Бхаттачарія), який в 1920 годупредставлял революційні круги Індії на другому Конгресі Комінтерну.

Безпосереднім предшественникоміндійськіх спецслужб був директорат розвідувального бюро, створений в ноябре1920 році замість старого департаменту кримінальної розвідки (CID). У 1933 році, почуствовав на себетот світова політична криза, яка врешті-решт привела до Второймірової війні, у функції бюро включили збір разведінформациі за кордоном. У 1947году, після отримання незалежності, Санхєєві Піллаї (Sanjeevi Pillai) призначив первогоїндійського директора бюро. У 1949 році Піллаї організував реорганізациюспецслужби, але її неефективність була знов продемонстрована у времяиндо-китайського конфлікту в 1962 роки.
Недоліки роботи розвідки були такжеотмечени керівником штабу армії генералом Шодхрі за наслідками індо-пакистанськогоконфлікта 1965 року. Проте розуміння необхідності створення окремого органавнешней розвідки з'явилося тільки в 1968 році, після приходу до влади Індіриганді. Шефом нового агентства, яке отримало назву Відділ досліджень іаналіза, - Research and Analysis Wingили RAW - був призначений Р. Н. Као, заступник діректораразведивательного бюро.

.

Об'єднаний разведивательнийкомітет уряди Індії займається аналізом розвідданих, Бюро, що надаються, по розвідці, відділом досліджень і аналізу, управленіямівоєнной, морської і повітряної розвідки. У складі Комітету є собственнийсекретаріат.

Рада национальнойбезопасності , був установлений 24 серпня 1990 року, председательпремьер-міністр, членами є міністри МВС, МЗС, оборони і фінансів. За всевремя існування Рада збиралася лише один раз, 5 жовтня 1990 року.

Розвідувальне бюро - The Intelligence Bureau(IB) - відповідає завнутреннюю безпека. Однією з останніх гучних акцій Бюро став арешт вапреле 2000 року резидента пакистанськіхспецслужб, що керував агентурною мережею на північному заході республіки. По поширених в Делі даним, офіцер пакистанської міжвідомчої розвідки ІСИ Мунір Ахмед був затриманий натерріторії західного штату Раджастхан. Знаходячись на нелегальному положенні, онруководіл там збором розвідданих про індійську армію, її озброєння ідіслокациі. Додаткові дані про це були отримані від пособникапакистанського шпигуна, що був одним з цивільних службовців на авіабазєїндійськіх ВВС в місті Джодхпуре.

.

Будівля RAW в Нью-Делі

Відділ досліджень іаналіза RAW секретаріату кабінету міністрів вважається самій мощнойспецслужбой Індії. Відділ є органом зовнішньої розвідки. RAW відповідає за осуществленієдезінформационних заходів, шпигунства і саботажу проти Пакистану і другихсоседніх з Індією країн. Керівництво RAW здійснюється безпосередньо прем'єр-міністром, структура, склад, бюджет і штат агентства є державним секретом Індії і тримається всекрете навіть від парламенту.

Відділ RAW було утворено в 1968. При її створенні влади Індії грунтувалися на переконанні, що Пакистан поставілоружіє терористам Сикха, і забезпечує захист і підготовку партизан. У своюочередь, Пакистан звинуватив RAWв субсидуванні саботажу в провінції Пенджаб, де Відділ підтримало двіженієсерайки (Seraiki), надавши йому фінансову допомогу і організовавмеждународную конференцію Серайки в Делі в листопаді-грудні 1993 року. По даннимпакистана, RAWимеет широку мережу агентів і підривних елементів в межах Пакистану, включаядіссидентов з різних сект і етнічних груп, які зосереджені впровінциях Синдх (Sindh) і Пенджаб (Punjab). За даними ЗМІ, в період 1983-1993гг.
на територію Пакистану було покинуто близько 35 тис. агентів RAW, з яких 12 тис. працюють в Синдхе, 10 в Пенджабі, 8 тис. в північно-західній прикордонною провінциії 5 тис. в Балошистане. У веденні RAWтакже знаходяться 40 тренувальних таборів по подготовкетеррорістов.

.

У времяафганськой війни RAWотвечалоза проведення терористичних актів в Пакистані, щоб утримати його отподдержки афганського визвольного руху проти союзника Індії, Радянського Союзу.

Поразка СРСР вафганськой війні не стала кінцем підривної діяльності RAWв Пакистані. За даними ЗМІ, Індія ужепосле виведення радянських військ організувала тренувальний табір в Кадіане(Східний Пенджаб) де пакистанці немусульманського віросповідання готовілісьдля проведення терактів. Пакистанський прем'єр-міністр Наваз Шаріф (NawazSharif) звинуватив Відділ вфінансированії нинішнього підйому тероризму в Пакистані, а силові міністрипакистана звинуватили RAW в ініціації насильства між суннітамі і шиїтами, котороєуносит тисячі життів щороку.

Теракти впакистане, підготовка яких приписується спецслужбам Індії і Афганістану:

• Вибух бомби в машині в зоні Саддар (Saddar) в Пешаваре 21 грудня 1995 року. Убито 37 чоловік, поранений 50
• Вибух в лікарні Шокат Ханум (Shaukat Khanum) 14 квітня 1996 року. Убито 7 чоловік і поранений 34
• Вибух автобуса, що йде по маршруту Лахор-Сахивал (Lahore-Sahiwal) в Бай Феру (Bhai Pheru) 28 квітня 1996 року. Убито 44 людини, поранений 30
• Вибух автобуса поблизу госпіталю Шейхупури (Sheikhupura) 8 травня 1996 року. 9 убитих і 29 поранений
• Вибух в Гуджранвале (Gujranwala) 10 червня 1996 року. 3 убитих і 11 поранених
• Вибух бомби в автобусі на дорозі поблизу Харіана (Kharian) 10 червня 1996 року. 2 убитих і 10 поранених
• Вибух напроти медресе Файзул (Madrassah Faizul Islam) у Файзабаде (Faizabad) 27 червня 1996 року. 5 убитих і 50 поранених
• Вибух бомби на залізничній станції у Файзалабаде (Faisalabad) 8 липня 1996 року. Убито троє, поранений 20.
• Диверсія в Лахоре проти пакистанського прем'єр-міністра Шаріфа в січні 1999 року

RAW такжедостойно відповів на підготовку пакистанськими військовими ісламських бойовиків вкашміре. RAWякобыподготовило захоплення індійського літака в Лахоре в 1971 році, щоб звинуватити втеракте кашмірський національний рух. RAWтакже має довгу історіюдеятельності в Бангладеше, де підтримує індійську меншину. RAWтакже фінансировалаподготовку озброєних груп в Шрі-ланке. З 1981 року, RAWи розвідувальне бюро організовалідля дій в Шрі-ланке мережа із понад 30 тренувальних баз.

RAW такжеподдержівал тигрів звільнення Таміла, правда, потім підтримка билапрекращена. Хороші відносини з тиграми прагнув підтримувати і Раджів Ганді.Правда, індійське разведсообщество недооцінило тигрів, і вбивство тіграміраджіва Ганді, за даними індійських ЗМІ, пояснюється страхом перед введенням ВШри-оленицю миротворчого корпусу індійських військ.

Главнаязарубежная шпигунська мережа Індійських спецслужб координується індійським посольствомв Вашингтоні. За даними американських ЗМІ, посольство отримує інформацію в томчисле з американських кабелів телекомунікації, з доступом до всіх відамінформациі. У 1996 році індійський дипломат потрапив в скандал про незаконномфінансированії політичних кандидатів в США. По американських законах, іноземні громадяни не міг фінансувати федеральні вибори. Суд Балтімореосуділ Лаліт Гадхиа (LalitHGadhia),натурализованного громадянина США, на три місяці в'язниці.
Гадхиа був вуличний втом, що працював кур'єром між індійським посольством і различнымииндо-американськими організаціями, що фінансують американських законодавців. Близько 46 тис дол. було передано індійським посольством близько 20 кандидатів вконгресс.

.

27 липня 2000года властей Пакистану через газету Nawa-i-Waqt заявіліо тому, що RAW імоссад створили чотири "нові агентства" для підготовки терактів проти ведущихрелігиозних і військових діячів Пакистану, журналістів, суддів, адвокатів ібюрократов. Крім того, повідомлялося про плани закласти бомби в потягах, нажелезнодоржних станціях, готелях і т.п. Пакистанськієспецслужби також оголосили про план RAW вербувати пакистанців 20-30 років, які вирішать відвідати Індію.

1 січня 2001года керівника RAWА.С.Дулат (A S Dulat), який вийшов у відставку за віком 31декабря, був призначений офіцером в спеціальний підрозділ прем'єр-міністра (OSD). Його замінив Вікрамсуд (VikramSood), що працює у Відділі з 1966года. Дулат очолював RAWс 1965 року, є фахівцем з Кашмірського питання.

Криптографія в Індії

Відповідно до звіту, складеного Групою за інформаційними технологіями (підрозділом Департаментаелектроникі Уряду Індії), криптографія в країні знаходиться на стадіїразвітія. Лише небагато організацій (включаючи оборонні) залучено в разработкутехнологий криптографії і відповідних протоколів і продуктів. Однакокріптографічеськіє продукти під DOS і Windows були розроблені і сегодняїспользуются в бізнесі. Крім того, деякі продукти були створені специальнов комерційних цілях.
Питання, зв'язані з використанням відкритих і секретнихключей, знаходяться у веденні Об'єднаного бюро по шифруванню - агентству, відповідальному взагалі за всі технологічні питання, пов'язані з кріпто.

.

За даними звіту Департаментаелектроникі Департамент телекомунікацій формально не дозволяє передавати посвоїм мережам зашифровані сигнали, проте ця практика, мабуть, не дотримується.Більш того, оскільки криптографічні продукти по всьому світу ліцензіюються, ав Індії важко отримати ліцензію на продукт з довжиною ключа більше 56 битий, компанії випускають численні продукти з рівнем захисту, близьким до 56 битий.Сильніші засоби криптографії в Індії не проводяться.

На відношення уряду Індіїк криптографії впливає і те, що деякі опозиційні групи іспользуютсовременниє технології для захисту своїх комунікацій. У жовтні 1998 г.губернатор провінції Maharashtra продемонстрував устаткування, захоплене умятежников в Кашмірі. Це устаткування включало "високочастотниєрадіопередатчики", забезпечені "електронними клавіатурами, коториєспособни шифрувати і дешифрувати до 45 символів одночасне" и"модемами для відправки і отримання шифрованих повідомлень".

Індійський уряд обязиваєтоператоров стільникового зв'язку забезпечувати "можливості моніторингу" дляследственних органів. Устаткування для моніторингу з можливістю доступу кпереговорам клієнтів повинне оплачуватися компаніями стільникового зв'язку.

В 1998 році уряд, сформірованноєконсерватівной партією Bharatiya Janata Party (BJP), запропонував Закон обінформационних технологіях. Відповідно до нього провайдери Інтернету должниотслежівать весь потік інформації через свої сервери, роблячи цю інформацію (втом числі зашифровану) доступною "наділеним соответствующиміполномочиямі офіційним структурам" в цілях "забезпечення должнойбезопасності". Уповноважені структури включають Центральне бюрорасследованій (CBI), Розвідувальне Бюро (IB) і Відділ по дослідженнях іаналізу (RAW).

В 1999 році правітельствопредложіло законопроект про інформаційні технології (N 135). Проект вводить віндійськоє законодавство цифровий підпис. Користувачі повинні створювати іхраніть при собі свої секретні ключі. Згідно статті 68 законопроекту, користувачі зобов'язані розшифровувати інформацію в наступних випадках:

"68. (1) Якщо контрольний орган вважає, що це необхідно вінтересах незалежності або цілісності Індії, безпеці держави, добрихотношеній із зарубіжними країнами або збереження громадського порядку, або дляпредотвращенія підготовки злочину, він може доручити любомуправітельственному агентству перехоплення будь-якої інформації, що передається сиспользованієм комп'ютерів.

(2) Користувач або інша особа, що має відношення до компьютернойсистеме, отримавши розпорядження від урядового агентства (див. п.1),использовать всі можливості, зокрема технічні, для расшифровкиінформациі.

(3) Користувач або інша особа, згадана в п.2, що не виконав требованіягосударственного агентства по розшифровці інформації, підлягає уголовномунаказанію і тюремному висновку на строк до 7 років".

Відповідно до отчетомдепартамента торговли/АНБ в Індії існує громіздка державна машина, що напрацювала великий досвід по контролю над зовнішньою торгівлею дефіцитнимітоварамі, набагато більший, ніж контроль за "оборонними" продуктами, здійснюваний на користь національної безпеки. У травні 1994 годасообщалось, що в Індії відсутня система ліцензій на експорт озброєння ілітоваров "подвійного застосування". Вважалося, що оборонныефирмы-виробники амуніції і військового спорядження самі обмежували експортсвоєй продукції. У березні 1995 року в Індії був опублікований список стратегичеськіважних матеріалів і технологій, для експорту яких була потрібна ліцензія.
Ветот список потрапили тільки устаткування і програми для шифрування втелематічеськіх системах (значну частину яких складали системиуправленія ракетами). Шифрувального програмного забезпечення як такого вспіське не було. Ця інформація була отримана від Держдепартаменту в Нью-Делі 24мая 1994 року і 3 травня 1995 року.

.

По индо-американському соглашеніюо взаїмосотруднічестве у сфері бізнесу високих технологій уряд Індіїсогласилось з пропозицією "контролювати" імпорт у відповідності соспіськамі, прийнятими в США. У січні 1999 р. Організація по обороні і розвитку(DRDO) забила на сполох з приводу всіх мережевих систем забезпечення безпеки, розроблених в США. N. Vittal, комісар Головного центру стеження DRDO, сказав, що він виступає за те, щоб всі індійські банки і фінансові інстітутипріобреталі тільки програми, розроблені в Індії.

DRDO, зокрема, обеспокоєнатемі "шифрувальними програмними продуктами", які можуть быть"сломаны" Агентством національної безпеки. Останнє заявило, що "ніякі шифрувальні засоби не можуть бути експортовані із США, якщо АНБ не може зняти їх захист". Якість таких програм, що експортуються до Індії, з погляду надійності викликає питання. DRDOзаявила, що "домашнє шифрування" не має верхнього обмеження надліну ключа і може "скласти конкуренцію" програмам, зробленим всша. "Кажучи прямо, - сказано в листі, - із США можна експортіроватьтолько ненадійні програми.
Коли різні міжнародні компанії продаютлегковерним індійцям "мережеві програми, обеспечивающиебезопасность", ці фірми із зручністю для себе "забувають" осоответствующих особливостях експортного законодавства США".

.

Джерело: agentura.ru

В результатеконтртеррорістічеськой операції в даний час велику частину території страниконтроліруєт так звана тимчасова адміністрація Хаміда Карзая.

Зараз в Афганістані наново створюються силові відомства, які повинні забезпечити безпечне існування адміністрації Хаміда Карзаяї країни. Природно, особиста відданість спецслужб і силовиків - проблема N 1для тимчасової адміністрації.

Не секрет, що в Афганістані сьогодні діють десяткивооруженних загонів, що лише номінально визнають або взагалі не прізнающихцентральной власті. Не меншу небезпеку представляють могутні крімінальниєсообщества, які спеціалізуються на наркоторгівлі і тісно зв'язані смафіознимі структурами Пакистану, південно-східного Ірану і центральноазіатськіхгосударств СНД.

Але головну загрозу для незалежності посльовоєнногоафганістана представляють навіть не бунтівні загони і наркоторговці, а іностранниєспецслужби. Країну наповнили агенти американською, британською, французькою, російською розвідок, не говорячи вже про шпигунів з Пакистану і Індії.

В даний час в Афганістані, за нашими даними, ведетсяработа по створенню наступних структур:

Озброєні сили Афганістану

Кримінальна поліція

Органи розвідки і контррозвідки

Озброєні сили Афганістану

Всередині страниглавной військовою опорою адміністрації Карзая є формування міністраоборони Мохаммада Касема Фахима ("Шура-е Назар-і Шамалі"),численность яких досягає 10 тисяч чоловік. 75% їх складу по национальностітаджіки.

В період з 1975 по1992 рік більшість з них брали участь в партизанській війні проти режиму Даудхана, а також проти нашої 40-ої армії. З 1992-го і до сьогодення временітаджікськіє озброєні формування вели боротьбу проти сопернічающихетнополітічеськіх угрупувань, талібів, а також неодноразово стикалися сподразделеніямі пакистанської армії і розвідки.

Велика частькомандного складу даного військового угрупування орієнтується на співпрацю сроссией. Зокрема, Фахим, його заступник Атікулла Барьялай, командувач Ввсмохаммад Дурані і ін. Частину офіцерів продовжують підтримувати зв'язки з іранськімії індійськими силовими структурами.

Правда, етагруппіровка володіє однією насторожуючою особливістю. За нашими даними, деяким іноземним спецслужбам у минулому вдалося придбати в її составесобственную агентуру. Особливо розвідкам США, Франції, Великобританії іпакистана. Характерний приклад: при убитому у вересні лідерові цій группіровкиахмаде Шахе Масуде до останнього дня невідступно знаходилися декілька сотрудниковфранцузськой розвідки DGSE.

Нарівні с"Шура-е Назар-і Шамалі" реальну підтримку Хаміду Карзаю оказиваютнекоториє пуштунськіє озброєні формування, переважно з середовища племеніпопальзаї. Велика частина їх командирів до 1999 року відносилася до бліжайшемуокруженію покійного батька нинішнього афганського лідера.

Одночасно встране діє ряд значних озброєних формувань етнополітічеськогохарактера, загальна чисельність яких досягає десятків тисяч. Їх лідери лішьформально або взагалі ніяк не визнають уряд Карзая. Вони контроліруютмногие стратегічно важливі райони, спираючись при цьому на іноземну допомогу, восновном з боку Ірану, узбекистану, Пакистану, Туреччини і в определеннихслучаях Саудівської Аравії.

Головна задачаафганського керівництво в зв'язку з цим - включити вказані формування в составафганськой армії. Важливо, щоб в її складі були представлені в рівній мірі всеетноси країни. Виділення одних угрупувань і ігнорування інтересів другихлішат новий режим легітимації, що спричинить за собою продолженієвнутріафганського конфлікту. Зараз в армійській верхівці Афганістану вважається, що загальна чисельність озброєних сил країни не повинна перевищувати 110 тисяччеловек.

Крім того, внастоящєє час з використанням іноземної допомоги вже ведеться подготовкапервого підрозділу - батальйону чисельністю 600 чоловік. У останні месяцикабул заручився підтримкою ряду держав в будівництві армії. У подготовкенових кадрів і проведенні курсів кваліфікації вже

частейбудут, що діють, брати активну участь США і Великобританія. Допомога в даній областіоказивают також Туреччина, Франція і Німеччина, а у формі, що менш афішується, - Індія.Домовленості про співпрацю у військово-технічній області були досягнуті вході візитів Карзая до Пекіна і Фахима в ОАЕ в січні 2002 року.

Розвиток отношеніймежду РФ і тимчасовою адміністрацією Афганістану обговорювалося у времяфевральськіх переговорів міністра оборони Афганістану в Москві. Йшлося оподготовке рядового і офіцерського складу російськими інструкторами наафганськой і таджицькій території. Наприклад, на учбовій базі знаменитої 201-ймотострелковой дивізії. Також розглядалося питання про навчання афганськіхвоєнних в інститутах і академіях ВС Росії.

Окрім етогоміноборони Афганістану тісно взаємодіє з аналогічним ведомствомтаджікистана. Декілька сотів таджицьких радників, зокрема сотрудникіоператівной бригади спеціального призначення такжікського МВС, діяли вформірованіях Фахима під час боїв з талібами, і багато хто з них залишається натерріторії Афганістану до цих пір.

Кримінальна поліція Афганістану

В січні підкерівництвом соратника Фахима міністра внутрішніх справ Юнуса Кануні началосьформірованіє структури кримінальної поліції Афганістану, штат якої должнисоставіть 30 тисяч чоловік.

Тут главнимпомощником виступає Німеччина. У січні Бонн виділив на це 4,5 млн. євро.Тоді ж кабул відвідала група німецьких експертів, щоб визначити цілі, рамкиі форми допомоги, що надається. А в березні уряд Німеччини прийняло рішення обучрежденії Бюро координації міжнародної допомоги по навчанню і оснащеніюорганов поліції Афганістану. Одночасно до кабула прибула група сотрудниковсоответствующих структур Німеччини. Крім надання допомоги в підготовці кадрів іконсультатівних послуг в боротьбі з наркомафією німці узяли на себе обязательствосодействовать у відкритті поліцейської академії в кабулі.

Російські стражіпорядка теж прийняли участь в процесі. Під час недавнього візиту Кануні вмоськву і його переговорів з керівником МВС Борисом Гризловим був подпісанмеморандум про співпрацю двох країн в боротьбі із злочинністю. У январеаналогичних домовленостей вдалося досягти з США. В даний момент вкрімінальной поліції створюється спеціальний підрозділ по боротьбі снаркомафієй, яке співробітничатиме з наркоборцями з Росії, Таджикистану, Ірану, Німеччини і США.

Органи розвідки і контррозвідки

Ці найважливіші всистеме безпеці країни структури стали причиною розбіжностей междупуштунськімі соратниками Карзая і прихильниками Фахима. До цих пір позіциіпредставітелей шефа Міноборони виглядали переважно: його представітелейпросто більше в нинішніх структурах влади. В результаті створення органовбезопасності проводиться на базі міністерства безпеки правітельствабурхануддіна Раббані (з літа 1992 до осені 2001 р.

його очолював М. Фахим), тобто розвідувальної і контррозвідувальної структури организации"Джамаат-е ісламі", створеною в рамках Північного альянсу. Вони билісоздани ще в другій половині 70-х -. початку 80-х за допомогою іностраннихсоветников (головним чином з ЦРУ, DGSE, ISI) Ахмада Шаха Масуда і качественноотлічалісь від аналогічних структур інших угрупувань моджахедів. Особоєвніманіє приділялося їм службі контррозвідки, завдяки чому в 80-е годиафганськоє керівництво "Джамаат-е ісламі" вважалося найбільш труднимдля агентурного проникнення.
В результаті майже всі спроби міністерства безопасностідра (Демократична Республіка Афганістан) і КДБ по впровадженню агентури вокруженіє Масуда, що робилися в 1983-1988 роках, були розкриті. Не менєєеффектівно працювала і зовнішня розвідка. У 80-х вона володіла разветвленнойагентурной мережею у всіх військових і політичних структурах ДРА, включаючи висшєєкомандованіє і політичне керівництво. Найбільші успіхи були досягнуті вперіод правління Бабрака Кармаля (1979-1986 рр.
), коли майже все оператівниєразработки керівництво радянського контингенту і генштабу ДРА наперед потрапляло кахмаду Шахові Масуду Більш того, його розвідслужба зуміла налагодити поступленієсекретной інформації безпосередньо з "радянських джерел". Головними об'єктами розробки були службовці СА середньоазіатського походження. Були у Масуда інформатори і в рядах його давнього суперника Гульбеддінахекматіяра.

.

В другої половине90-х спецслужби Масуда створили обширну агентурну мережу в рядах талібів успешнопротіводействуя операціям Міжвідомчої розвідки (ISI) і військової разведкипакистана. Одночасно було налагоджено тісну співпрацю з разведкамітаджікистана, Ірану, Індії і Росії, почастішали контакти з французськойразведкой, а також були відновлені зв'язки з ЦРУ.

В сьогодення времяосновнимі партнерами оточення М. Фахима в розвідувальній області являютсяспецслужби Росії, Таджикистану, Індії і Ірану. В кінці минулого року їм билітакже встановлені відношення з відповідними структурами низки арабських країн, зокрема ОАЕ, Саудівській Аравії, Йорданії.

Осуществляютсяконтакти і з міністерством суспільної безпеки Китаю (по сведеніямарабськіх джерел, Хамід Карзай навіть зустрічався з главою цієї спецслужби Цзячуньваном 23 січня в Пекіні, обговоривши з ним, зокрема, питання об деятельностіуйгурськіх ісламізм на території Афганістану).

Проте в останні місяці конфлікт навколо созданіяспецслужб країни сильно загострився. Масований тиск по різних каналамоказиваєтся на оточення М. Фахима з боку Вашингтона, Лондона і Ер-ріяда. Всвою черга, традиційні зарубіжні партнери Північного альянсу, в тому числероссия, не володіють достатнім економічним і політичним впливом, чтобиоказивать ефективна протидія устремлінням Заходу і його союзників вмусульманськом мирі (зокрема Анкари і Ісламабаду).

Джерело: agentura.ru

Структура армійської розвідки у складі Народної визвольної армії Китаю:

• Другий департамент - агентурна розвідка, координація резидентур;
• Третій департамент - радіоелектронна розвідка.

Структура міністерства державної безпеки КНР (підкоряється ЦК компартії Китаю):

• Перше бюро - агентурна розвідка на території Китаю;
• Друге бюро - зарубіжні операції;
• Третє бюро - операції в Гонконзі, макао, Тайвань;
• Четверте бюро - оперативно-технічне забезпечення;
• П'яте бюро - координація регіональних відділів МГБ;
• Шосте бюро - контррозвідка;
• Сьоме бюро - обробка і аналіз розвідданих, що поступають;
• Восьме бюро - Інститут сучасних міжнародних відносин;
• Дев'яте бюро - управління власної безпеки, координація особливих відділів в армії;
• Десяте бюро - збір науково-технічної інформації;
• Одинадцяте бюро - радіоелектронна розвідка і комп'ютерна безпека (аналог російського ФАПСИ);
• Бюро закордонних справ - офіційні контакти з іноземними спецслужбами;
• Синьхуа - інформаційне агентство.

Радіоелектронна розвідка

Китайські лицарі плаща і кинджала дивляться в майбутнє (причому в саме найближче) з неприхованим оптимізмом: силові структури країни переживають справжню революцію. Цього разу технічну. Керівництво Народно-визвольної армії Китаю (НОАК) офіційно визнало, що по звичайних видах озброєння китайська армія не в змозі досягти паритету з США, і на початку 2000 року головний штаб НОАК розробив програму модернізації засобів інформаційної війни. А першим піддослідним кроликом для обкатки військовими інформаційних методів ведення війни став Тайвань, ніяк не охочий перетворюватися на другий Гонконг.
Тайваньци забили на сполох ще в грудні, признавшись в тому, що з серпня 1999 року китайські хакери зламували мережі держструктур острова аж 165 разів. Цілями зломщиків були сайти озброєних сил, міністерств юстиції, економіки і Національної асамблеї. Додамо, що в той же час нападам китайських хакерів піддалися японські комп'ютерні мережі.

.

Зрозуміло, перехід на рейки інформаційної війни не міг відбутися без розвідслужб Китаю. І упор був зроблений на радіоелектронну розвідку. Так, в травні 1999 року міністри оборони Китаю і Куби підписали угоду про створення на острові Свободи китайського центру радіоперехоплення і стеження за американськими супутниками. До речі, до цього на Кубі існував тільки один центр перехоплення - в Лурдесе, експлуатований російськими спецслужбами.
Не забутий і космос: у 1999 році Китай запустив чотири супутники фотографування і два супутники радіоперехоплення над Азією, а в березні цього року Цзян Цземінь на засіданні центральної військової комісії віддав наказ про роботу над програмою "1-26" по створенню нового вигляду високотехнологічної зброї, включаючи розвідувальні супутники.

.

Але, виявляється, ще раніше, в 1994 році Китай орендував у Бірми три острови для розгортання на них центрів радіорозвідки (вони "покривають" Індійський океан, Бенгальській затоку і Малаккській проливши). А в 1995 році, за відомостями американців, модернізації були піддані всі китайські центри радіоперехоплення в Азії: на одному з Парасельськіх островів і на острові Хайнань в Південно-китайському морі. Крім того, був відновлений центр радіоперехоплення Соп-хау поблизу Лаосу, що активно функціонував в 60-70 рр. під час війни у В'єтнамі.

Планування

Колишній шеф контррозвідки ЦРУ Пол Редмонд якось заявив з приводу упіймання в Америці чергового китайського шпигуна: "На культурному рівні вони (китайці) живуть зовсім в іншому середовищі і в інших тимчасових рамках. Китайці мислять не в категоріях годинника, днів або тижнів, а десятиліть. Вони - стародавня цивілізація, і уміють планувати на довгі роки". Одним з результатів такого мислення стало, зокрема те, що колись одна з найвідсталіших азіатських країн, Китай вмудрився дістати ядерну зброю у СРСР, не прийнявши на себе ніяких зобов'язань.
У самі кращі роки співпраці з режимом Мао Цзедуна нашим військовим в Китаї не дозволялося сунути свій ніс на закриті об'єкти, а китайська розвідка ніколи не була "на посилках" у КДБ - на відміну від своїх східноєвропейських колег. Китайським спецслужбам навіть вдавалося шантажувати США, яким багатьох років доводиться фактично миритися з крадіжкою секретних військових технологій, щоб не допускати розриву відносин. Не секрет, що і космічну ракету китайці запустили, примусивши американців видати їм ученого-ракетника китайського походження (правда, в обмін на охолоджування відносин з Радянським Союзом).
Не менш феноменальне досягнення китайських спецслужб - встановлення контролю над багатьма найбільшими банками країн з числа "азіатських тигрів". Стверджують навіть, що найбільш значущі оргпреступниє угрупування в Південно-східній Азії - знамениті "тріади" - знаходяться "під ковпаком" у міністерства держбезпеки КНР.

.

Контррозвідка

Втім, можливості китайських спецслужб краще всього ілюструють особисті враження співбесідників кореспондента "Сьогодні". Скажімо, навряд чи в іншій країні можлива ситуація, описана колишнім співробітником ГРУ, що вийшов у відставку в середині 90-х: "Після відставки мені доводилося бувати в Китаї як перекладач. Але вільне спілкування на китайській мові тут же привертало до мене увагу бійців народної озброєної міліції (НВМ). Якось в одному з глухих містечок я зібрався піти в бар. При вході мене зустріли два незнайомці, які дуже ввічливо запитали, що я збираюся робити. Я чесно відповів, що хочу випити.
Ми разом піднялися в бар, по знаку одного з поводирів нам звільнили столик, і випивати мені довелося вже в компанії двох супутників. Через півгодини до нас підсів ще один китаєць, який вже чудово говорив по-російськи. Вони нітрохи не приховували, що служать в НВМ. Першим питанням було: "А де ти вивчив мову?" Я, природно, відповів: "У Інституті країн Азії і Африки". Вони дружно розсміялися: "Це ви всі так говорите. Гаразд, прізвище твого викладача питати не будемо". Загалом, ми зрозуміли один одного".

.

А ось свідоцтво співробітника зовнішньої розвідки, що довгі роки прослужив в резидентурі в Китаї: "В час "культурної революції" китайські спецслужби відродили стародавню систему доносів, придуману ще при імператорах. Вона називається "У Ши Бай" (п'ятірка, десятка, сотня). Це коли старший п'ятірки "стукає" на членів своєї сім'ї, старший десятки - на своїх співробітників або сусідів і т.д. В результаті ми стикалися з майже повною неможливістю займатися агентурною роботою усередині Китаю, оскільки величезна кількість "ініциатівников" стежить за кожним твоїм кроком. Причому включаючи дітей, тому що в бригади зовнішнього спостереження включали підлітків.
Набагато простіше було вербувати агентів де-небудь за межами Китаю - наприклад, студентів в СРСР".

.

Участь в економіці

В середині 80-х, коли Ден Сяопін вибирав стратегію китайських реформ, в надрах МГБ була розроблена глобальна програма добування фінансових ресурсів і передових технологій. Ця програма так сподобалася китайському лідерові, що той ухвалив стратегічне рішення про пріоритетне фінансування і зміцнення МГБ як інструменту забезпечення радикальних реформ в КНР. Наслідки того рішення відчуваються і тепер.

Наприклад, нині багато хто вважає, що вибраний в кінці 1996 року розділом адміністрації Гонконгу власник судноплавної фірми "Орієнт оверсиз інтернейшнл" Тун Чжіхуа - співробітник МГБ. За деякими даними, під "дахом" цієї найбільшої компанії (особистий стан Туна Чжіхуа оцінюється в суму понад мільярд доларів) китайська розвідка успішно діє з кінця 70-х років. Саме тоді вона "врятувала" уродженця Шанхаю Туна від банкрутства, посприявши в отриманні пільгового кредиту в 120 млн. доларів. В результаті МГБ вдалося уникнути ексцесів при приєднанні Гонконгу до материкового Китаю.

Або така цікава фігура, як Чи гонконзький бізнесмен Но Шин. Сьогодні багато звітів ЦРУ присвячено його діяльності. Чи вперше Но Шин налякав американців в 1998 році, коли стало відомо, що він має намір ні більше ні менше як отримати контроль над Панамським каналом. У 1996 році його компанія Hutchison Whampoa, нині Panama Ports Co, що зветься., отримала в оренду на 50 років від панамського уряду ключові порти на каналі як з боку Атлантичного, так і Тихого океанів. Держдеп США тут же оголосив цю угоду "незаконним" і "повністю корумпованим".
У січні цього року з'явився звіт Пентагону, Чи де Но Шин звинувачується в тому, що збирався використовувати Панамський канал "для контрабанди технологій із заходу до Китаю або для полегшення доставки озброєнь на територію США". Напевно невідомо, Чи чому Но Шин працює на китайську розвідку - чи зіграли роль особисті відносини бізнесмена з керівниками Китаю, як затверджують одні газети, або це взаємовигідна співпраця. Проте ось примітний факт. У березні 2000 року Чи син Но Шина Чи Річард провів операцію з придбання гонконзького телефонного оператора Cable&Wireless HKT за 38 млрд доларів. Адже без дозволу властей Китаю така угода не відбулась би.
За оцінками американців, Чи в даний час Но Шин і його син контролюють приблизно одну третину всіх акцій, що котируються на фондовому ринку Гонконгу. Проте цілком можливо, що Чи тісна співпраця Но Шина з властями Китаю пояснюється тим, що він, також як і Тун Чжіхуа, у боргу перед спецслужбами КНР. Річ у тому, що в 1996-97 роках бандою Великого марнотрата в Гонконзі було викрадено двох крупних бізнесменів. Одним з них був Чи Віктор, Чи другий син Но Шина. Необхідний викуп в 205 млн. дол. був виплачений, а за бандою "Великого марнотрати", який сховався в Китаї, почалося національне полювання.
Нарешті в січні 1998 року в місті Гуанчжоу на півдні Китаю було арештовано все угрупування з 35 чоловік на чолі з самим Великим марнотратом, 43-річним жителем Гонконгу Чеунгмо Тзе Кеунгом. Навряд чи Чи коли-небудь Но Шин забуде про таку люб'язну послугу китайських спецслужб.

.

Агентурна розвідка

Джерело: x-mir.occnet.ru

Головні спецслужби КНДР:

• 35-а кімната (кори. "35 хо силь")
• Міністерство охорони безпеки держави (State Security Department)
• Розвідувальний відділ Генерального Штаба КНА (кор.чонъчхальгук)
• Міністерство суспільної безпеки

В кінці лютого 2005 року газета The Korea Times повідомила, що Ким Чен Ір узяв під свій прямий контроль головну спецслужбу країни -Министерство охорони безпеки держави. Сьогодні ця спецслужбаподчиняєтся Комісії з національної оборони, очолює яку Ким Чен Ір.Министерство оборони також підкоряється комісії, але на відміну від спецслужби, уміністерства є свій власний керівник, який і подчиняєтсясеверокорейському лідерові.

Одна з особливостей північнокорейських спецслужб - почтіполноє відсутність інформації про них у відкритому друці. Немає сумнівів, що південнокорейські і тісно взаємодіючі з ними американські спецслужби володіють немалойінформацией про діяльність своїх "колег" з КНДР, проте з незовсім зрозумілих причин цією інформацією вони діляться украй неохоче.

В роки Холодної війни американські видавництва частопечаталі книги про "руку КДБ" і "таємниці ГРУ", які, помімопрямой пропаганди, містили і чимала кількість реальної інформації осоветськіх спецслужбах. Зараз немало написано про спецслужби КНР. Ссеверокорейськімі ж "органами" ситуація йде абсолютно иначе:публикаций про їх структуру і особливості украй мало, і часто вони прямопротіворечат один одному. У цій статті ми спробуємо узагальнити ті немногиеданниє про північнокорейські спецслужби, які можна знайти у відкритому друці(як корейською, так і зарубіжною).

Унікальна особливість Північної Кореї в тому, що звичайна длябивших соцстран пара "військова розвідка - політична розвідка" в нейзаменена на тріаду "військова розвідка - політична розвідка - партійнаяразведка". Зв'язано це з історією Трудової Партії Кореї. Вона була созданав 1949 року в результаті злиття два формально самостійних партій -Трудовой Партії Північної Кореї і Трудової партії Південної Кореї (зрозуміло, що наюге партійні організації діяли нелегально, але вплив їх там було весьмазаметним). В результаті у складі ТПК опинилися підпільні організації Півдня, атакже досить значні партизанські сили, що діяли в Південній Кореї.
Цілком логічно, що у складі ЦК був створений відділ, який відав операціями наюге, і який спочатку комплектувався колишніми керівниками южнокорейськогоподполья. Незабаром, проте, Ким Ір Сіна поступив з цими отцамі-основателямікорейського комунізму так само, як Сталін - з Бухаріним і Зіновьевим, аюжнокорейськіє власті спочатку подавили партизанський рух, а потім - кконцу 1950-х років - ліквідовували і південнокорейське комуністичне підпілля.

.

Проте, відділ ЦК партії, спочатку именовавшийся"Отделом зв'язки" (кори. енлак пу" - був на увазі зв'язок сподпольнимі організаціями на півдні), у складі ЦК ТПК залишилося і продовжувало функціонування. Довгий час вважалося, що головним його завданням повинно бути воссозданієкоммуністічеського підпілля в Південній Кореї. Тільки до 1970-м рокам сталоокончательно ясно, що завдання ця неосуществіма, а відділ зосередився наобщем керівництві всіма розвідувальними операціями проти Південної Кореї іпревратілся в головного координатора всіх операцій північнокорейських спецслужб. Відділ неодноразово реорганізовувався і перейменовувався, розділявся нанеськолько відділів і знов зливався воєдино.
Зараз його офіційно именуют"Социально-культурным відділом".

.

До складу "відділу зв'язку" (він же "Соціально-культурний відділ") входять чотири регіональні сектори, кожний з яких займається операціями в тому або іншому регіоні Южнойкорєї, сектор, якими займається загальнонаціональні структури, і неськолькотехнічеськіх секторів. Крім того, у веденні "Відділу зв'язки" знаходяться неськольковнешнеторгових компаній, які покликані забезпечувати його необхідною дляопераций валютою.

"Відділ зв'язку" спеціалізується на операціях в Південній Кореї, причому головним напрямом його діяльності є політична розвідка і, при необхідності, різного роду "активні заходи" (на них зараз, втім, немає ні засобів, ні можливостей). Іншим підрозділом ЦК, що виконує розвідувальні завдання, є "дослідницький отдел",который займається в основному збором і аналізом розвідданих. У останні годиєму привласнили зовсім вже таємничу назву "Управління 35-йкомнаты" (кори. "35 хо силь").
Зі всіх корейських спецслужб"35-я кімната" - найменша, але і найвпливовіша, прічемзанімаєтся вона не тільки Південною Кореєю, хоча це напрям, безумовно, є пріоритетним, але і іншими зарубіжними країнами. У составісследовательського відділу входять сектори: Південної Кореї, Японії, міжнародний, США, Південно-східній Азії, загальний і оперативний (у джерелах существуютразногласия з приводу списку секторів). Росія знаходиться у веденіїмеждународного сектори, який займається тими країнами, що не входять вкомпетенцию спеціалізованих секторів (Європа, Африка, Латинська Америка, Близький Схід, але також і Китай).
Такий "низький" статус Россиісвязан із загальною стратегічною орієнтацією північнокорейських спецслужб, про которойречь піде далі.

.

Окрім Відділу зв'язку і Дослідницького відділу -северокорейской партійної розвідки - операціями проти Південної Кореї займаються ідругие відділи ЦК ТПК, в першу чергу - Відділ єдиного фронту, який отвечаєтза пропаганду на Південну Корею. Не дивлячись на величезне економічне отставанієсевера, пропаганда ця як і раніше ведеться з чималим розмахом: щорічно спомощью аеростатів до Південної Кореї закидається близько 100 тисяч листівок, ізпрігранічного Кесона віщає нібито "підпільна южнокорейская"радиостанция "Голос порятунку Батьківщини", широко проводяться індівідуальниєоперациі по ідеологічній обробці південнокорейських опозиціонерів.
Всі отделицк, що займаються роботою по Південній Кореї, іменуються "третьімстроєнієм" (кори. 3 хо чхон'са), оскільки вони дійсно розташовуються вотдельном комплексі будівель на околиці парка Моранбон в Пхеньяні. Ці отделиподчиняются секретареві ЦК, що займається відносинами з Півднем.

.

Головною спецслужбою країни є Міністерство охранибезопасності держави (кори. "кукка анчжон повісон'"), котороєпредставляєт з себе приблизну північнокорейську копію КДБ. У веденні МОБГ знаходяться внутренняяї зовнішня розвідка, контррозвідка і політичний розшук. На відміну від КДБ, Мобгне займається охороною уряду і розділу держави - ці функції порученикомандованію охорони (кори. хові сарен'бу), яке формально входить в составвооруженних сил, але фактично є самостійною організацією. ІСТОРІЯМОБГ починається в 1948 р. Згодом воно кілька разів те зливалося з МВС, товиделялось з його складу. Остаточно МОБГ придбало свій незалежний статусв 1973 р.
а нинішня назва - в 1993 р. МОБГ навіть формально не считается"обычным" міністерством. Разом з Міністерством оборони, оноподчиняєтся не прем'єр-міністрові, а безпосередньо розділу держави (всоответствії з внесеними в 1998 році поправками до Конституції, таковимявляєтся Голова Ради оборони КНДР). Подібно до свого советськомупрототіпу, МОБГ має розгалужену мережу місцевих управлінь, що доходять доуровня повіту. Його представники діють також при всіх крупних організаціях іучрежденіях. У веденні МОБГ знаходяться також табори для політічеськіхпреступников, які в Північній Кореї містяться окремо від карних злочинців.
Вотдельниє періоди МОБГ підкорялися прикордонні війська, але в даний час оніпередани до складу Міністерства оборони. Штатний склад Міністерства - біля 50тысяч чоловік. Чи після смерті Чин-су в 1987 р. ім'я нового глави Мобгофіциально не оголошувалося. Не виключено, що формально (хоч і таємно) етудолжность займає зараз сам верховний правитель Північної Кореї - Ким Чжон Ир,хотя можливо і те, що північнокорейські власті вирішили засекретити навіть імяглави цього важливого відомства.
Показово, що син Ким Чжон Іра і, можливо, наступний правитель конфуціансько-комуністичної династії Кимов - 28-летнийКим Чон-нам в даний час відправлений на службу саме в МОБГ (його батько всвоє час "стажіровался" в ЦК партії).

.

Деякі функції політичної поліції виконує такжеміністерство суспільної безпеки (МОБ, кори."сахве анчжонсон'"), яке в основному є поліцією звичайної. Крім боротьби суголовной злочинністю, забезпечення правопорядку і т.п., МОБ відає системойпропіські, яка свого часу була позаїмствована з СРСР, але существенноужесточена, а також здійснює повсякденний нагляд за громадянами. У штаті МОБ180 тисяч чоловік.

Армійською розвідкою керує нею Розвідувальне Управленієгенерального Штабу КНА (кори. чон'чхальгук). На початок 1999 р. його начальникомявлялся генерал-полковник Ким Те-сик, який займає цей пост по меньшеймере з 1992 р. До складу Разведуправленія ГШ входять відділи: політичний, розвідувальний, радіотехнічний (радіоелектронна розвідка), навчання іпланірованія, морською (зокрема, відає засобами закидання агентів). Разведуправленію підкоряються пятьотдельних розвідувальних батальйонів. Головним об'єктом діяльності армейськойразведки є Південна Корея, на території якої діє разветвленнаясеть нелегальних резидентур.
Крім цього, офіцери підрозділів воєннойразведки здійснюють регулярні рейди на територію Півдні, в ході яких проводятсбор інформації про південнокорейські і американські частини, а також готуються косуществленію диверсійних актів у військовий час. Подібні рейди здійснюються поменьшей мірі 10-15 разів на рік.

.

В більшості випадків розвідувальні групи висажіваютсяна східному або південному побережжі з підводних човнів або катерів, а послеокончанія рейду (тривалістю близько тижня), човен забирає їх назад.Так само проводиться закидання агентів і до Японії. На озброєнні ВМФ КНДР находітсяоколо 20 малих підводних човнів, спеціально призначені для висадки агенти.Висадка може проводитися і із звичайних підводних човнів.

Окрім підводних човнів, для закидання агентів широкоїспользуются напівзанурювані катери. У напівзануреному стані у катера надводой підноситься тільки невисока (менше півтора метрів) рубка, його ськоростьсоставляєт 4 вузли, і виявити його вельми важко. Найбільш сучасна модельподобного катери має водотоннажність 10 т, екіпаж з 8 чоловік (зокрема 4агентов і/або провідників), і здатна при необхідності повністю погружатьсяпод воду, рухаючись під шноркелем. По визнанню південнокорейських військових, виявлення такого судна можливе тільки тоді, коли воно рухається з ськоростьюболєє 12 вузлів.

Застосовуються для висадки агентів також швидкохідні моторниєлодки (деякі з них були нелегально куплені в США). Нарешті, в некоторихслучаях агенти потрапляють на Південь, перетинаючи ретельно демаркационнуюлінію, що охороняється ("38-у паралель").

В більшості випадків катери або інші висадочниє средствадоставляются до місця висадки на крупних кораблях-носіях, замаскованих підриболовецькі судна. Наблизившись до південнокорейського або японського побережжя, носительспуськаєт на воду напівзанурювані катери, швидкохідні човни або інші средствадоставки, за допомогою яких агенти і проробляють останню ділянку шляху. Обичногруппу супроводжують досвідчені провідники, завдання яких - забезпечити ськритностьі безпеку висадки.

В цілому для північнокорейського розвідувального сообществахарактерно особлива увага, яка приділяється агентурним методам роботи. Цей -несколько архаїчний - підхід багато в чому вибраний не від хорошої жизни:радиотехническая розвідка КНДР слабка, аерокосмічна - просто відсутній, авозможності отримання відповідної інформації від союзників були ограніченидаже в ті давні часи, коли союзники у Північної Кореї були. У той жесамоє час культурна і мовна близькість вірогідного супротивника существенноудешевляєт підготовку нелегалів.
Чималу роль грає і ставка на широчайшєєіспользованіє сил спецпризначення у разі війни (ця ставка, до речі, такжепродіктована прагненням компенсувати що пригнічує переваги супротивника вобичних озброєннях). Фактично багато офіцерів спецназу, виконуючи в"мирное" час завдання на території Півдня, знайомляться з територією іоб'ектамі, проти яких їм доведеться діяти в случаєширокомасштабного конфлікту.

.

Частини спецпризначення, призначені для діверсионнихопераций на території Південної Кореї, також підкоряються разведивательномууправленію КНА. У періоди загострення внутрішньокорейського протистояння ці частінеоднократно брали участь в реальних операціях. Зокрема, ними був організованнеудачний рейд на резиденцію південнокорейських президентів в січні 1968 р., атакже ряд диверсійних рейдів по районах південного і східного побережжя в конце1960-х рр.

Функції армійської контррозвідки і політичною поліциівиполняєт система особливих відділів, яка підкоряється Управлінню внутреннейполітічеськой безпеки (кори. чончхи анчжон теель повічхо). Управління входітв склад МО, і підкоряється безпосередньо Орготделу ЦК ТПК. Головна задачауправленія і його підрозділів на місцях - виявлення іноземних (у первуюочередь - південнокорейських) агентів, а також політично неблагонадійних солдатів іофіцеров. На 1997 р. управління очолював генерал Он Ин-хи.

Крім того, до спецслужб можна віднести Управленієохрани, яке забезпечує безпеку вищих посадовців і, в первуюочередь, членів сімейства Кимов. Структура його відома лише приблизно. Всостав Управління охорони входять перший, другий і третій відділ, а також тріотдельниє бригади і численні технічні підрозділи. Перший отделзанімался охороною Ким Ір Сіно. Після смерті Великого Вождя, Сонця Нації в 1994г., відділ був скорочений, але зберігся і зараз відповідає за безопасностьмавзолея Ким Ір Сіна і інших споруд, пов'язаних з культом вождя.
Другою отделобеспечиваєт безпека нинішнього керівника країни, Ким Чен Іра, а третій- членів Політбюро і інших вищих посадовців.

.

Головний напрям операцій -- Південна Корея, з якою Кндрдо цих пір формально знаходиться у стані війни. Всі спецслужби КНДР мають вюжной Кореї розгорнену агентурну мережу. Відносний лібералізмконтрразведивательного режиму в Південній Кореї і географічні умови делаютзаброську агентів відносно нескладним заходом. Як правило, заброськапроводітся з малих підводних човнів або напівзанурюваних катерів. Такими образомнеоднократно організовувалися навіть свого роду "туристські поездки"завербованных північнокорейцями агентів до Пхеньяну і назад.

Операції з Південній Кореї переслідують три основну мету: сборсекретной інформації про вірогідного супротивника, підготовку умов для операцийсил спецпризначення у разі початку війни, внутрішню дестабілізациююжнокорейського режиму і культивацію лівої, прокомуністичної опозиції. Історично саме остання мета вважалася найважливішою, але зараз вона відійшла навторой план: економічні і соціальні успіхи Південної Кореї такі, що і унедовольних існуючим ладом південнокорейців сталіністська Північна Корея невизиваєт особливих симпатій. Останніми роками від неї прагне відмежуватися дажезаметная частина лівої опозиції.
Операції по дестабілізації режиму включають всебя і "активні заходи" - терористичні акти протівюжнокорейськіх керівників або символічно важливих об'єктів. Наїбольшейізвестностью користуються неодноразові спроби убити південнокорейських президентів (Сеул1968, Сеул 1974, Рангун 1982), а також угони і вибухи південнокорейських літаків, останній з яких відбувся в 1987 р. У 1990-і роки подібні операції биліпрактічеські згорнуті - можливо, через явну своїй політічеськойнееффектівності. Єдиним виключенням стало вбивство в 1997 р. в Сеуледальнего родича Ким Чжон Іра, який біг на Південь і став там актівноучаствовать в антипхеньянській пропаганді.
Проте, і досвід, і хорошообученний персонал в КНДР залишаються, і можуть бути використані у будь-який момент. Сдругой сторони, останніми роками спецслужби КНДР стали активно заніматьсянелегальной економічною діяльністю. Північнокорейці проїзводятвисокачественниє фальшиві долари, які потім реалізуються через країни ЮВА,и активно використовують свої дипломатичні представництва для торговліслоновьей кісткою і наркотиками. У нинішніх умовах, коли в країні працює небільш 15-20% виробничих потужностей, і "нормальна" торговляпросто неможлива (продавати нічого), подібні операції є для Кндрважним джерелом валюти.

.

Займаються північнокорейські спецслужби і більш традіционниміоперациямі, в першу чергу - агентурною розвідкою. Вербування агентів в Южнойкорєє ведеться з чималою активністю. Останніми роками південнокорейськими спецслужбамібилі розкритий ряд північнокорейських агентів, деякі з яких провели на югенеськолько десятиліть і займали помітне положення в південнокорейському суспільстві(професори престижних університетів, релігійні активісти і т.п.).

Операції північнокорейських спецслужб за межами Корєїподчинени в основному завданням протистояння з Півднем, а також подавленіявнутренней опозиції. З п'ятдесятих років одним з основних напрямів работисеверокорейськіх спецслужб було спостереження за тими, що знаходилися на території другихсоцстран громадянами КНДР - студентами, стажистами, робочими. Ця задачапріобрела особливу актуальність в 1960-і роки, коли відносини між КНДР ібратськімі країнами були, не дивлячись на всі усмішки і клятви, вельми напруженими, а за читання газети "Правда" північнокореєць міг потрапити у в'язницю.
Історія діяльності північнокорейських спецслужб в соціалістичних странахизобілуєт викраданнями співгромадян, що впали в єресь, які вивозилися на расправув Пхеньян. У 1959 р. викрадання студента Московської консерваторії визвалонебольшой дипломатичний скандал і закінчилося відгуком північнокорейського послаїз Москви. Незадовго до цього в Москві північнокорейськими агентами був викрадений Хоун-бе, лідер опозиційно настроєних студентів (згодом - знаменітийісторік), якому вдалося врятуватися, виплигнувши з вікна посольства. З концашестідесятих сталі відомі і випадки промислового шпигунства в братських країнах, в першу чергу - в СРСР.
Основний інтерес викликала військова і горнодобивающаяпромишленность - галузі, які тоді активно розвивалися в КНДР.

.

За межами країни північнокорейські спецслужби актівнодействуют в тих країнах, в яких є корейська община і які можноїспользовать як плацдарм для операцій проти Півдня. Історично наїболєєінтенсивно працювали північнокорейці в Японії. У цій країні є значительноєкорейськоє меншина - приблизно 700 тисяч чоловік. У більшості своємяпонськіє корейці - вихідці з південних провінцій, але через ряд історічеськіхпрічин помітна їх частина займає пропхеньянські позиції і формально дажеявляєтся громадянами КНДР.
Добровільні і не зовсім добровільні пожертвування іпереводи японських корейців, а також доходи від організованих з їх помощьюпредпріятій є для Пхеньяну важливим джерелом валюти. Крім того, Японія представляєтіз себе інтерес з погляду промислового шпигунства, а також як важлива базадля операцій проти Південної Кореї. Останніми роками центр протистояння разведоксевера і Півдні змістився в Манчжурію, де зараз нелегально знаходиться від 100 до150 тисяч біженців з Північної Кореї. Крім того, там проживає приблизно 2миллиона етнічних корейців-громадян КНР, а також активно действуютюжнокорейськіє фірми і спільні підприємства.
Все це робить Манчжуріюєстественним районом операцій для північнокорейських і південнокорейських спецслужб. Сточування зору південців, Манчжурія (разом з російським Примор'ям) - це едінственнийрайон, в якому вони можуть безпосередньо вербувати агентів їх числа північнокорейців. Не виключено, що останніми роками співробітники південнокорейської розвідки сталіепізодічеські проникати на територію Півночі під виглядом торговців-човників. Прямим закиданням своїх агентів на територію КНДР південці перестали займатися сшестідесятих років, коли різке посилювання контррозвідувального режиму вкндр зробило такі спроби безнадійними.

.

До певного ступеня зіткнення спецслужб Півдня і Северазатрагивают і держави СНД, в більшості яких є корейські общини. Вцелом, проте, корейці б. СРСР відносяться до політики "історічеськіхродін" без особливого інтересу, і операції скоріше концентруються вокругграждан КНДР і РК, що знаходяться в Росії (південнокорейських студентов,северокорейских лісорубів і т.п.). Основною ареною протистояння являєтсядальній Схід, де зосереджена велика кількість громадян обох Корів.

Операції північнокорейських спецслужб за межами Дальнеговостока вельми обмежені. Головним завданням таких операцій є лібопріобретеніє необхідної валюти (незаконними шляхами), або ж получениевоенно-технічній інформації. Формальний "братський союз" СРСР і КНДР -впрочем, що існував тільки на папері, - не заважав північнокорейським спецслужбамактівно займатися військово-технічним і промисловим шпигунством і на терріторіїссср. Час від часу це приводило до висилок тих або інших північнокорейських громадян.

В деяких випадках північнокорейським спецслужбам удавалосьдобіваться чудових успіхів в справі придбання на Заході того або іногооборудованія військового або подвійного призначення, продаж якого в КНДР строгозапрещена. Наприклад, в 1983 р. північнокорейським спецслужбам вдалося нелегальнопріобресті у ФРН і доставити до Північної Кореї цілу підводний човен -исследовательский апарат "Морський коник", який потім був ретельно вивчений іпослужіл зразком для розробки північнокорейських малих підводних човнів. В1984-85 рр. КНДР змогла таємно придбати 87 вертольотів MD-500 амеріканськогопроїзводства. Вертольоти ці були куплені в цивільному варіанті, але в КНДР іхтут же озброїли.
Велику роль грали спецслужби в развертиваніїсеверокорейськой ракетної і ядерної програм, причому в цьому випадку об'ектомінтереса часто були радянські і китайські "союзники".

.

Цікава особливість північнокорейських спецслужб -пристрастие до викрадань людей. За південнокорейськими даними, з 1953 по 2000 р. билопохищено не меншого 500 південнокорейських громадян (не рахуючи екіпажів риболовнихсудов, КНДР, що опинилися в територіальних водах). Підтверджені також і фактипохищенія декількох десятків японців. В деяких випадках викрадалися люди, які випадково ставали свідками висадки або відходу северокорейськіхразведгрупп, але в багатьох інших випадках про причини викрадань залишається толькогадать.
Відомо, що деякі з викрадених використовуються для треніровкиагентов, призначених для закидання на Південь або до Японії, а також займаються редактірованіємтех пропагандистських матеріалів, які видаються в Пхеньяні від іменінесуществующих південнокорейських опозиційних груп. Зокрема, Ким Хен-хи,которая в 1987 р. висадила північнокорейський авіалайнер, вивчала японську мову іобичаї під керівництвом викраденої в 1978 р. японської хостесси Тагуті Яхико(легенда передбачала, що Ким Хен-хи і її напарник видаватимуть себе заяпонськіх туристів).

.

У внутрішній політиці головне завдання північнокорейських спецслужб(в першу чергу МОБГ) -подавление у зародку будь-якій опозиції режиму Кимов. Встране існує унікальний по своїй жорсткості контррозвідувальний режим. Існує система прописки, пересування по країні обмежене, і навіть дляпоєздки в сусідній повіт потрібний письмовий дозвіл МОБГ (втім, впоследніє роки цей контроль був помітно ослаблений). Всі жителі кварталу іліпод'езда в обов'язковому порядку входять до складу "народної групи" -инминбан.
Головне завдання групи - контролювати все життя її членів, іруководство групи належить ставити в популярність в тому випадку, якщо в домекого-то з членів ночує сторонній, так само як і у разі поїздки куди-небудь нанеськолько днів. Володіння радіоприймачем з вільною настройкою саме по собі ужеявляєтся кримінально караним діянням, а що всі продаються в країні прєємникіїмеют фіксоване настроювання на хвилю офіційного віщання. Вся іностраннаяпечать поступає в спецхран. Будь-яка розмова іноземця з північнокорейцем, що не має повноважень на контакти з іноземними громадянами, стає поводомдля розслідування, а іноді веде до арешту.
Навіть порівняно безобідниєкрітічеськіє зауваження в адресу властей караються негайно і украй суворо. У разі арешту по політичному звинуваченню, вся сім'я підлягає немедленнойвисилке. Останнім часом, в умовах повного економічного краху, контрольбил декілька ослаблений (зокрема, протягом деякого часу недействовалі обмеження на поїздки по країні), але в цілому система продолжалафункционіровать. Всі ці заходи привели до того, що в КНДР отсутствуєтдіссидентськоє рух в будь-якій формі, а діяльність іноземних разведоккрайне утруднена.
Резидентури можуть реально діяти тільки під прікритіємпосольств, але далеко не всі держави мають свої посольства в Пхеньяні (КНДР нєїмєєт дипломатичних відносин з США, Японією, більшість країн ЄС). Врезультате доступна інформація про внутрішньополітичне положення країни крайнеськудна.

.

Джерело: agentura.ru

• інформаційно-дослідницьке бюро (ІЇБ) при кабінеті міністрів
• органи військової розвідки
• Управління інформації і досліджень МЗС
• Головне поліцейське управління (ГПУ)
• Управління розслідувань суспільної безпеки при Міністерстві юстиції (УРОБ)
• Органи військової контррозвідки
• Імміграційне управління
• Управління безпеки на морі (УБМ)

інформаційно-дослідницьке бюро ІЇБ при кабінеті міністрів

Є таким, що веде разведивательниморганом країни. У його функції входить збір інформації, необхідної членамкабінета міністрів для ухвалення перш за все політичних рішень. Бюроорганізационно складається з наступних функціональних оператівно-інформационнихподразделеній:

• внутрішньої інформації,
• зарубіжної інформації,
• по взаємодії з іншими спецслужбами країни,
• з державними установами, приватними фірмами і громадськими організаціями,
• по зв'язках із ЗМІ
• аналітичний

Джерело: agentura.ru

Федеральне бюро захисту Конституції є однією з трехосновних спецслужб ФРН, підкоряється міністрові внутрішніх справ Німеччини. У всехфедеральних землях є свої відповідні служби, підлеглі местнимміністрам внутрішніх справ.

Бюро було створене півстоліттю назад. Перед спецслужбойізначально ставилося завдання охорони вільного демократичного ладу вгерманії. На практиці бюро займається збором інформації про екстремістськіхгруппіровках і партії, їх діяльності, планах і намірах, протіворечащихосновному закону країни. Важливе значення надається нейтралізациіразведивательной і підривній діяльності секретних зарубіжних служб натерріторії Німеччини. Бюро захисту Конституції виконує і інші завдання, наприклад, займається боротьбою з промисловим шпигунством.

Щорічно на основі зібраної інформації представляєтсяотчет уряду про положення справ в області дотримання Конституції, в которомделаются висновки і рекомендації. Уряд, у свою чергу, прінімаєтрешеніє про необхідність здійснення конкретних заходів. Більше половини інформациіспецслужба збирає з відкритих джерел: публікації в засобах массовоїінформациі, Інтернеті, відвідини зборів і мітингів. Частина інформациіпоступаєт від приватних осіб і з інших відомств. За діяльністю ведомстваосуществляєтся достатньо жорсткий парламентський контроль.
Це зв'язано преждевсего з тим, що в умовах такої демократії, як німецька, сам фактсуществованія служби внутрішньої безпеки розцінюється як угрозагражданськім свободам і свободі особи. Є спеціальна комісія парламенту, яка здійснює контроль за діяльністю всіх трьох секретних служб. Члениетой комісії мають доступ до найсекретніших матеріалів відомства по охранеконстітуциі, мають право вето, коли йдеться про прослуховування телефоннихразговоров і інших конспіративних операціях. Федеральний полномочнийпредставітель стежить за тим, щоб зібрана відомством інформація непередавалась в інші руки.
Бюджет відомства розглядається і утверждаєтсяспециальной комісією в парламенті. На практиці завжди є можливість обойтіконтроль, але загалом і в цілому ця система достатньо жорстка. На сегодняосновную мету в бюро бачать в посиленні боротьби проти радикалізму і неонацизму, вважаючи їх реальною загрозою Конституції Німеччини.

.

Президент Бюро - Хейнц Фромм (Heinz Fromm), призначений в червні 2000 року.

Довгі роки основним завданням Бюробила боротьба з Штазі, восточногерманськойгосбезопасностью. І у багатьох випадках перевага була на стороні розвідки ГДР.Первый глава BFV Отто Йон, в липні 1954 року при невияснених до цих поробстоятельствах з'їздив до Східного Берліна. З ким і про що він там говорил,неясно, але після повернення був засуджений як зрадник. Інший глава, Гюнтерноллау, пішов у відставку після викриття в 1975 році Гюнтера Гильома -личного секретаря канцлера Віллі Брандта, що виявився агентом розвідки ГДР.

Ще один керівник, Ріхардмайер, залишив свій пост в 1982 році після автокатастрофи, в якій погиблаєго коханка, що сиділа поряд з ним в машині. Моральна неустойчивостьконтрразведчика була визнана ідеальною умовою для можливого шантажу состорони "штазі".

А наступний президент BfV,Хериберт Хелленбройх, навіть було пішов на підвищення - його перевели в елітнуюразведслужбу BND. Але удар долі наздогнав його і там: куратор контррозвідки протівгдр Ханс-йоахим Тідге, підлеглий Хелленбройха по попередній службі, втік ввосточний Берлін.

Після розвалу ГДР почалася борьбамежду Бюро і ЦРУ США за володіння архівами Штазі. Американці погодилися передати BFV копії викрадених списків Штазі лише вапреле 2000 року, після того, як німцям самим вдалося дешифрувати частьархивов. Семирічна принизлива для німців боротьба навколо этого"наследства" привела до перших трофеїв. Але із-за океану повернулися невсі секрети. По-перше, амеріканципередалі не оригінали, а копії, правильність яких звірити не з чим. По-друге, прислане ретельно відфільтроване в ЦРУ - заокеанські спецслужбистрого дозований вирішував, що віддати колегам в Берліні, а що сохранітьу себе в штаб-квартирі Ленглі.
Надіськетах зведення з більше напівмільйона архівних карток "штази",однако ніхто не може поручитися, чтопередана саме важлива і актуальна інформація. З 1992 року офіційний Бонннастойчиво випрошував за океаном дозволи познайомитися зі всем"добром", ЦРУ, що опинилося в руках. Вашингтон дозволив тоді побувати в Ленглі Дірку Деренбергу,начальнику відділу відомства по охороні конституції і його експертам по методах шпигунства, проте їм надали несамі документи, а лише деякі спеціально відібрані копії. Візитери з Німеччини набрали зведення на дві тисячиподозреваємих осіб, але незабаром переконалися, що головним чином мають справу з карикатурными"агентами", на зразок якоїсь секретарки Ельфріди Ф.
з Гамбурга, котораядобивала для "штазі" дипломні студентські роботи на найшкідливіші теми. Декілька років спустявідний чиновник БФШ заявить: "Цим списком американці ніби шпурнули кістку, яку нам предстоялоусердно обгризати". А що жевсе-таки в оригіналах? Американці захопили, зокрема, документи поконспіратівной мережі "неофіційних співробітників" восточногерманськогомгб в "несоциалістічеськіх країнах". У згаданому "регистре"содержатся справжні імена, клички, дати народження, адреси, круг знайомих, майновий стан тисяч і тисячагентов. Американці обіцяють поставити "другу партію" дискет концу2002 роки.
У всіх спецслужбах не випадково існує "термін давности"и для співробітників, і для секретних матеріалів. Отже це ще питання, чи залишаться секрети до цього терміну в дискетах ЦРУ, що передаються в дар німецьким господарям.

.

Операції проти російської розвідки

8 серпня 1999 року генеральнаяпрокуратура ФРН підтвердила фактареста двох громадян Німеччини за підозрою в розвідувальній діяльності впользу Російської Федерації. Офіційний представник генпрокуратури вкарлсруе /федеральная земля Баден-Вюртемберг/ Овва Шюбель повідомила, чтофедеральноє відомство по охороні конституції /контррозвідка/ задержало52-летнего інженера фірми "Ленкфлугкерпер-зюзтеме ГМБХ" і его39-летнего спільника, які якобипередавалі російській розвідці секретниєдокументи. За відомостями мюнхенськогожурнала "Фокус", німці здобували для Москви секретні дані оракетной технології, вживаної при розробці ультрамодерного истребителя"Еврофайтер-2000".

Хроніка

10 березня 2001 з'явилися повідомлення про те, що у відомстві поохране конституції Німеччини (БФФ) виявлені нові дані про минулому міністраїностранних подів ФРН Йошки Фішера, які компрометують його і проліваютдополнітельний світло на його "войовниче лівацьке минуле". Про це сообщаєтгерманській журнал FOCUS online. Як передало РІА "Новини", цю інформациюподтверділі статс-секретар німецького МВС Клаус Хеннінг Шаппер і презідентбфф Хайнц Фромм на спільному засіданні контрольної ради германськогобундестага. Досьє на Фішера повинні були бути давно знищені за давністю років, проте вони збереглися і можуть завдати ще одного удару по престижу нинешнегоглави МЗС ФРН.
У виявлених даних містяться також відомості об радикальных"группах зачистки", члени які вступали в конфлікти з поліцією і ізбіваліполіцейськіх. До однієї з таких груп належав і Йошка Фішер, пише журналFOCUS online.

.

Структура Бюро

Джерело: x-mir.occnet.ru

Історія створення.
Спеціальний підрозділ Федеральної прикордонної охорони GSG (Grenzshutzgruppe 9) був сформований у вересні 1973 року, після трагедії на мюнхенській олімпіаді. МВС Німеччини визначило його статус таким чином: "Підрозділ створений для виконання завдань в кризових ситуаціях, якщо обстановка, що складається, вимагає організованих по єдиному плану дій (демонстративних або прихованих) з використанням методів прямого примушення для припинення насильницьких терористичних акцій групового характеру".

Завдання.
Як підрозділ, що входить до складу прикордонної охорони, воно може бути використане для забезпечення безпеки, наприклад, парламентських і урядових установ або для надання допомоги органам земельної поліції, якщо її підрозділ своїми силами і засобами не можуть ліквідовувати "вогнище небезпеки", що виникло на території землі. У такому разі туди висилаються окремі команди, спеціальні групи або технічні засоби, які має в своєму розпорядженні GSG 9. У таких ситуаціях командні прерогативи і відповідальність за оперативне використання груп несе керівництво земельної поліції.
Проте право рішення тактичних застосувань і способів виконання конкретного завдання зберігається за командиром GSG. Директива вимагає чіткої взаємодії між GSG 9 і керівництвом місцевого "кризового" штабу земельної поліції.

.

Згідно карно-процесуальному кодексу підрозділ призначений також для боротьби з особливо небезпечними злочинами, пов'язаними із замахами на життя державних і політичних діячів Німеччини, іноземних гостей західнонімецького уряду в ранзі розділів держав і міністрів. Крім того, група покликана вирішувати задачі по припиненню особливо тяжких злочинів, пов'язаних з вбивством, узяттям заручників, розбоєм і грабежами, вимогательствамі в особливо крупних розмірах.

Подібні завдання покладені також на земельні спецпідрозділи: мобільні загони (МЕК) і спеціальні оперативні підрозділи (SЕК).

Управління.
Наказ про використання федерального підрозділу може віддати тільки міністр внутрішніх справ. Командир має прямий цілодобовий зв'язок з міністром в Боні. Заявка на використання сил і засобів GSG 9 може поступити тільки від міністра внутрішніх справ тієї землі, де склалася обстановка, що вимагає втручання або допомоги цього підрозділу. Практика останніх років показує, що земляні МВС не часто вдаються до допомоги спецпідрозділу з внутрівідомчих міркувань, вважаючи, що вони можуть справитися з екстремальною обстановкою за допомогою своїх земельних спецпідрозділів.

Склад і організація.
GSG 9 розквартироване в окремому казармовому містечку в боннськом передмісті Сан-Августин. До складу групи входять:
- група управління - штаб
- три оперативні загони
- чотири підрозділи забезпечення
- три окремі загони - учбовий, зв'язку і інформації
- технічний загін
- ланка вертольотів.
Оперативні загони складають основне ядро спецпідрозділу, кожний з них складається з групи управління і п'яти спеціальних оперативних груп - SЕТ. Загальна чисельність загону - 60 співробітників. Оперативна група - нижча ланка підрозділу. У неї входять п'ять чоловік, як правило, у складі своєї групи. Сумісне навчання і тренування, функціональна взаємозамінність сприяє підвищенню боєготовності і мобільності загонів. Залежно від обстановки замість оперативних груп можуть формуватися групи, наприклад, снайперів, оснащених спеціальними гвинтівками, або підривників, аквалангістів.
Тому кожен член оперативного загону повинен опанувати як можна великою кількістю спеціальностей, оскільки загонам доводиться виконувати самі різні завдання - від штурму зайнятої терористами будівлі і звільнення заручників до пошуку і захоплення злочинців, що ховаються.

.

Загони зв'язку і інформації виконують завдання по підтримці радіо і телефонного зв'язку усередині підрозділу, а також стежать за розвитком ситуації на місці події.

Технічний загін має в своєму складі підрозділи підривників, аквалангістів, бойових плавців, фахівців авторемонтників.

Ланка вертольотів використовується не тільки для транспортування оперативних груп, але і як тактичний засіб при здійсненні операцій: ведення спостереження, переслідування і захоплення злочинців, проникнення у вікно або на дах блокованої будівлі.

Четвертий оперативний загін, оснащений трьома броньованими катерами і призначений для дій у відкритому морі. Його завдання полягає в забезпеченні захисту від терористів німецький пасажирських, вантажних судів і танкерів.

Всього в спецпідрозділі служить 300 співробітників.

Набір бійців і їх підготовка.
Комплектування проводиться виключно на основі добровільності з числа військовослужбовців Федеральної прикордонної охорони. Щорічно набирається близько 150 кандидатів, з яких приблизно п'ять відсотків відсіваються ще на місцях. Всі кандидати, включаючи рядовий унтер-офіцерський і офіцерський склади, проходять ретельний відбір за наслідками різних тестів і іспитів, в ході яких вибуває ще біля третини.
Протягом трьох днів кандидати повинні пройти медичну комісію і скласти наступні вступні іспити: - чотиригодинною тест на перевірку психологічного стану - перевірку витривалості і витримки, здібностей і навиків в стрілянині із стрілецької зброї - перевірку фізичної підготовки по різних видах спорту - загальноосвітній тест.

.

Програма підготовки особового складу спецпідрозділу розрахована на вісім місяців, причому, що пригнічує частину цього часу, згідно повчанню, відводиться для занять на місцевості в умовах, найбільш наближених до реальної оперативної обстановки. Основні цільові установки програми навчання зводяться до декількох принципів. Це прівітіє особовому складу навиків самостійних дій в екстремальних умовах, відробіток взаємодії і взаємовиручки співробітників у складі оперативних груп SЕТ, оперативного загону і всього підрозділу, поглиблення знань і навиків володіння сучасними видами зброї і техніки.

Операції.
Першою операцією було знешкодження терористів на мюнхенській олімпіаді 1972 року. Тоді один із спостерігаючих журналістів встановив камеру напроти місця приготувань групи, всі дії спецназу бойовики спостерігали по телебаченню. Це стало серйозною перешкодою при проведенні штурму.

Жовтень 1977 року. Група привернута до звільнення літака, захопленого арабами в місті Могадішу (Сомалі). Терористи вимагали звільнення з німецьких в'язниць активістів організації "Червоної Армії" (німецького ліво-радикального угрупування), боротьбу з якою GSG вважала своєю головною справою в 70-у.

1994 рік. Під час затримання лідерів "Фракції Червоної Армії" в перестрілці загинув боєць загону. Потім був застрелений один із злочинців - Вольфганг Грамс, причому за свідченнями очевидців офіцери GSG розстріляли впритул пораненого Грамса, лежачого на землі.

Всього за час існування загону було їм проведено більше 5 тис. бойових операцій. Загинуло десять офіцерів.

Джерело: oxpaha.ru

Федеральна розвідувальна служба Німеччини (БНД) як самостійне відомство створена в 1955 році на базі так званої "організації генерала Гелена". У системі державних органів ФРГ БНД є підрозділом, що підкоряється відомству федерального канцлера. По кількості службовців БНД - найкрупніша федеральна установа Німеччини. Штатний склад складає більше 7000 чоловік, з них близько 2000 зайняті безпосередньо збором розвідданих за кордоном. Серед співробітників представники приблизно 70 професій: військовослужбовці, юристи, історики, інженери і технічні фахівці. Штаб-квартира БНД розташовується в Пуллахе під Мюнхеном.
Тут трудяться керівництво спецслужби і більше 3000 співробітників центрального апарату. Зараз БНД (бундеснахріхтендінст), стурбована, як і інші центральні державні організації ФРН, переїздом до столичного Берліна. Експерти стверджують, що на відміну від багатьох зарубіжних розвідцентрів БНД доводиться постійно економити. Недоліком засобів пояснюють дуже "віковий" контингент співробітників в штаб-квартирі в Пулахе.

.

З травня 1996 року президентом БНД був Гайгер Хансйорг. У грудні 1998 року президентом БНД став Аугуст Ханнінг. Йому 53 роки. Ханнінг безпартійний, одружений, батько трьох дітей, є довіреною особою канцлера. 22-23 березня 2000 року Август Ханнінг у супроводі трьох співробітників знаходився в чеченському місті Гудермесе. Офіційним приводом для візиту, за версією БНД, була допомога Росії в боротьбі з міжнародним тероризмом. У німецької служби були підозри, що на Кавказі створюється бастіон ісламських екстремістів.

Хроніка

В серпні 2001 року було ухвалено рішення про перенесення штаб-квартири БНД до Берліна. Секретне відомство вибрало собі солідну будівлю в самому центрі столиці на Шоцплац, в якому при колишньому комуністичному режимі розташовувалася Держрада ГДР. З чуток, поки тільки 200 співробітників іноземного відділу БНД переїдуть до Берліна, а основний склад розвідки збереже насиженноє "гніздечко" в містечку Пуллах під Мюнхеном. Потім ближче до уряду переїде якийсь технічний підвідділ, який займається боротьбою з нелегальним розповсюдженням відпрацьованих матеріалів, що розщеплюються і хімічних, використовуваних у виробництві хімічної або ядерної зброї.
Але і адреса на Шоцплац, як з'ясувалося, ще не остаточна. Через пару років іноземний відділ знов змінить прописку. Його співробітники переберуться в приміщення колишніх казарм американської армії, які носять почесне ім'я американського президента Рузвельта. Ці самі армійські казарми розташовані на вулиці Гарденшютценвег в далекому західному районі Берліна Ліхтерфельде.

.

Джерело: x-mir.occnet.ru